Велоінфраструктура Львова постійно збільшується, а тимчасом чимало студентів Політехніки вже обрали велосипед головним засобом пересування містом. Про тонкощі та нюанси, пов’язані із двоколісним транспортом, – далі.
Почнемо зі статистики. Сьогодні транспортна мережа міста нараховує понад 100 км велодоріжок. До слова, за планом до 2020 року кількість шляхів має сягнути позначки 268 км. Також у Львові, за даними статистики, існують 30 пунктів велопрокату, 35 веломайстерень та 352 велопарковки.
Але попри ці, здавалося б, добрі показники, велосипедисти стверджують, що існують проблеми з велошляхами.
Студентка ІНПП Софія Ройко каже, що користується цим видом транспорту на дозвіллі та, щоб підтримувати себе у гарній фізичній формі, здебільшого їздить лише у своєму районі. Дівчина погоджується, що велодоріжки – хороша ідея. Але серед дискомфортних моментів виділяє два: клаптиковість мережі та пішоходів, які заходять на велозону.
Студент ІНЕМ Дмитро Вулик позиціонує велосипед основним засобом пересування. Каже, що «перейшов на нього з громадського транспорту, бо так і дешевше, і здоровіше, а іноді ще й швидше».
Хлопець також додає, що дуже задоволений постійним розвитком велоінфраструктури міста. Але жаліється на жінок із візочками, які пересуваються велошляхами.
Ідеолог проекту побудови велодоріжок у Львові Олег Шмід прокоментував проблеми розвитку велоінфраструктури. За його словами, на вулиці Коперника нема пішохідної зони, бо проект цієї ділянки розробили одним з перших у місті ще 2011 року й припустилися помилки. З тієї ж причини на Личаківській немає велодоріжки, хоча вулицю вже реконструювали. Проте, зазначив Олег Шмід, до центру міста можна потрапити й іншими маршрутами: через Личаківський парк, скажімо. Окрему занепокоєність директор ЛКП «Інститут просторового розвитку» висловив щодо стану велодоріжок на вулиці Зеленій. Каже, головна проблема, що юридично неможливо отримати кошти від підрядника через заборгованість перед ним.
