Кажуть, що той, хто віддає, наповнює серце, а той, хто бере, наповнює долоні. Та насправді серця наповнюються в обох – радістю, вдячністю, любов’ю. Дарування є способом не лише показати свою прихильність, а й можливістю виразити турботу щодо когось.
Грудневий сплеск благочинності невипадковий – радісні новорічно-різдвяні свята на додачу з магічною ніччю святого Миколая спонукають кожного подумати про ближніх. Особливо – про дітей, які потребують. Хтось бере листи з проханнями-бажаннями від них більш свідомо, хтось – бо так чинять інші. Але емоції, які відчуваєш під час пошуків подарунків, приносять втіху. Емоції дітей під час вручення їм того, що просили, – теж дуже вартісне пережиття.
Студенти не стоять осторонь благодійності. Проте бути більш активними у ній їм трохи заважає сесія. Якщо ви ще не знаєте, як зробити цей світ на крапелиночку теплішим і щасливішим, пропонуємо долучитися до благодійного марафону «РАЗОМ». Адже свято має прийти до кожної оселі, на сході України – також. Тому тижневик «Аудиторія» запрошує підтримати ініціативу зі збору новорічно-різдвяних подарунків для дітей із малозабезпечених родин Авдіївки й Вугледара. Книжечки, розмальовки чи іграшки приносіть до 20 грудня у редакцію – головний корпус Політехніки, другий поверх, справа від сходів, кімн. 229.
І пам’ятайте, що: «мир на землю прийде, щоб залишитись, коли ми проживатимемо Різдво кожного дня (Хелен Штайнер Райс)». Так само і щодо благодійності – після Миколая та решти зимових свят вона не закінчується.
Марта Щур, студентка третього курсу Інституту архітектури:
«Могла би волонтерити»
Щороку наприкінці листопада в церкві, яку відвідую, ставлять столик із листами дітей з малозабезпечених родин і дитячих будинків. Крім цього, біля церков є ящики, де можна залишити непотрібний вам одяг – благочинність доступна впродовж року. Оскільки я ще не заробляю грошей, то могла би волонтерити: рознести подарунки, поспілкуватися з дітьми, організувати якийсь урок з ілюстрування.
Ярина Тимків, студентка першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Віддаючи, почуваєшся щасливим»
У цей передноворічний період уже впродовж п’яти років мої родичі й знайомі їдуть у притулки і беруть там дитячі листи до Миколая. Я їжджу з хресною в дитячі будинки на околицях Івано-Франківська. Проявляти благодійність є багато способів, але власне на Миколая – це вже традиція. Віддаючи, ти почуваєшся щасливим.
Максим Малик, студент третього курсу Інституту будівництва та інженерії довкілля:
«Взяли листи до Миколая з двох інтернатів»
Львівська політехніка, зокрема колегія і студентський профком цьогоріч традиційно долучилися до благодійності. Ми взяли листи до Миколая з двох інтернатів у Львівській області і збираємо кошти для подарунків. Узагалі, в Політехніці є багато заходів, під час яких можна пожертвувати на благочинність. Так недавно в ІБІД проходив турнір з армреслінгу, і стояла скринька для пожертв.
Ольга Новосельська, студентка першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Допомагаю своїй бабусі в будинку дитини»
Моя бабуся працює медсестрою в будинку дитини у Львові, ми з батьками намагаємося їй час від часу допомагати. Раніше приходила частіше – діти дуже хочуть тебе обійняти, побавитися. У листах просять простих речей – шкарпетки, цукерки, фрукти. До порівняння, діти, які мають батьків, чекають на дорожчі подарунки. Та кожна дитина хоче уваги й відчуття потрібності не лише на один день.
