Процес отримання дозволів та погоджень від Міністерства культури тривав близько трьох років. І зараз єдина у Львові сакральна споруда подібного типу — Сикстівська каплиця, зайняла своє почесне місце між Львівською політехнікою та Органним залом (костел Марії Магдалини) на вулиці Степана Бандери
Про це розповіла Еспресо-Захід начальниця управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Лілія Онищенко-Швець.
«Реставрація розпочалась у 2019 році. Але саме вона була не найскладнішим етапом. Найважче було отримати один з елементів композиції — частину з рельєфами каплички. Вона була на збереженні у Національному музеї і мала реєстраційний номер як експонат. І щоби її вилучити, потрібен був дозвіл Міністерства культури. Тут у Львові ми були одностайні, постійно звертались в Мінкульт і з міськради, і з музею. Та відповіді довго не було. Ми вже навіть втратили надію і були готові встановити автентичні частини та просто куб замість рельєфів. І досить несподівано, врешті, отримали дозвіл», — повідомила чиновниця.
Каплиця була створена на замовлення власника цієї ділянки міста багатого шляхтича Еразма Сикста близько 1580 року та встановлена на високому стовпі на межі його землі. На двох гранях були рельєфи. Один з них: Ісуса на хресті, зі стоячими біля нього Богородицею та Апостолом Йоаном, на іншій — постать святого у чернечій сутані з розп’яттям у руках. Найвірогідніше — це зображення Св. Франциска Асизького. Верхівку стовпа Сикстів увінчував хрест та чотири обеліски.
Каплиця була пошкоджена у 1939 році та остаточно демонтована з приходом радянської влади. Та основні її елементи та сам стовп-постамент, на щастя, були збережені.
«До 2020 р. про неї нагадував тільки квадратний стовп в огорожі, а кам’яний блок з рельєфами "сумував" на подвір’ї Львівського національного музею, і він люб’язно погодився віддати його нам. Верхня плита служила квітником в сусідньому дворі. Тепер все є разом, відреставроване і нагадує про старі часи та найвідомішого представника родини — львівського вченого мужа і радника магістрату Еразма Сикста (помер в 1635 р.), який і був фундатором каплички», — написала на своїй сторінці у Фейсбук Лілія Онищенко-Швець.
Також вона розповіла, що реставраційні роботи були проведені коштом польського Instytut Polonika. А безпосередньо відновлення елементів композиції здійснювала спільна україно-польська група фахівців.
«Проєкт був здійснений завдяки коштам Instytut Polonika. У 2018 та 2019 роках він взявся за збереження однієї з найдавніших історичних будівель у міському просторі Львова — Сикстівської каплиці, що розташована на колишній вулиці Сикстуська (нині Дорошенка). Розташована там каплиця була споруджена в 1580 році, як частина маєтку родини Сикстів і, ймовірно, служила межею або пам’яткою про важливу подію», — написала про це представниця польської сторони Аня Кудзя.
Окрім територіального та сакрального значення, ця каплиця мала й дуже несподіваний контекст. У цьому місці збирались львівські прохачі і тут постійно сидів їхній ватажок – король жебраків, який, до речі, був посадовою особою у мерії.
«Жебраки селилися переважно в районі теперішньої вулиці Київської, "на Байках". Біля костелу Марії Магдалини (нинішній органний зал) вони збиралися для нарад. Тут під колоною каплички Мук Господніх (власне, каплиці Сикста) сидів глава цеху, котрого звали "Трясиголова". Обирали його жебраки загальним голосуванням цеховиків. Він мав за обов’язок забезпечувати порядок серед "своїх", а "чужих" прохачів виганяти з міста. Доповідав також у магістрат про побачені жебраками злочини, за що навіть отримував офіційну платню», — йдеться у статті львівського історика Богдана Білана.
Лілія Онищенко також повідомила, що відновлена пам’ятка, скоріш за все, буде передана на баланс Львівської політехніки, зважаючи на те, що сама огорожа, елементом якої є капличка, належить цьому вишу.
