Бакалаври кафедри інформаційно-вимірювальних технологій ІКТА, готуючи свої дипломні проекти, досліджують вимірювання в нанотехнологіях: вивчають можливості керування системою з допомогою сигналів, які виробляє мозок.
– Дуже важливо, що наші студенти намагаються осягнути те, що сьогодні головне в науці, – говорить очільник кафедри професор Богдан Стадник. – Вони навчаються в Німеччині, ознайомлюються з багатьма науковими новинками й прагнуть щось творити руками й розумом. Їхній ентузіазм у правильне русло скеровують асистент Юрій Хома, доцент Андрій Озгович і професор Ігор Микитин, які заохочують студентів до наукової праці. Думаю, до 100-річчя кафедри, яке відзначатимемо 2019 року, отримаємо цікаві напрацювання.
До речі, Юрій Хома, випускник кафедри (сам двічі стажувався в Німеччині: перший раз як магістр, другий – як аспірант), уже четвертий рік читає лекції бакалаврам. На його думку, це вже добре підготовлені інженери, з якими можна робити різні складні проекти, адже, окрім цікавості, вони мають серйозну мотивацію до творчої наукової роботи. Крім цього, за семестр-два вони вже бачать результат своїх досліджень у дії.
– Проекти, які їм пропонуємо, пов’язані безпосередньо з вимірювальною технікою і входять у комплексну систему, – розповідає Юрій Хома. – Протягом тривалого часу вони провадять різні наукові дослідження. Зокрема – імплементацію різного роду сенсорів, вимірювань у робототехніці й кібер-фізичних системах; інтернеті речей (в нашому випадкові – це окремі макети розумного будинку) тощо. Два роки тому запропонували студентам створити мобільну платформу, оснащену сенсорами, що може комунікуватися з ними (зчитувати й передавати інформацію операторові для прийняття рішень). Платформу, яка долає певну відстань на автопілоті по трубі й визначає в ній внутрішні пошкодження, розробили студенти четвертого курсу (нині – магістри) Остап Пукальський, Іван Городинський, Юрій Біронт і Михайло Лавриненко. Хлопці працювали з ентузіазмом й останніми виходили з аудиторії. А вже коли побачили результат своєї праці, то радісно вигукнули: «Ми це змогли!».
Тепер з’явилася нова ідея: розширити функційні можливості машинки. Тобто ми шукаємо в ІТ-компаніях обладнання, яким зможемо знімати енцефалограму з мозку голови за допомогою сенсорного обруча, з’єднаного з комп’ютером. Далі плануємо описати алгоритм, який опрацьовуватиме й аналізуватиме сигнали мозку і керуватиме автомобілем подумки. Таку платформу могли б використовувати особи з обмеженими можливостями, нею можна користуватися під час ігор у віртуальній реальності. Сподіваюся, надалі вивчатимемо мозок людини для аналізування її емоційного стану, рівня стресу, уваги тощо. Тобто ці дослідження можуть бути корисні для лікування різних захворювань.
Сьогодні над дослідженнями системи керування на основі сигналів мозку (під науковим керівництвом Юрія Хоми) «чаклують» Сергій Артемук, Віталій Бродінський, Ростислав Брийовський, Михайло Гапоненко й Ігор Назаркевич. Хлопці спочатку сумнівалися у власних можливостях, та коли повірили в себе, почали «фонтанувати» ідеями, емоціями, тим паче, що на кафедрі панує дух аматорства, творчості, взаємодопомоги.
– Ми долучилися до цих досліджень, бо не лише хочемо зробити цікавий дипломний проект, а й навчитися програмувати, розробляти свій пристрій чи апаратуру, створювати щось своє, – відзначає Михайло Гапоненко. – Це складно, бо створене має ще й функціювати. Нашу машинку (корпус до неї ще шукаємо) вдосконалюємо, робимо програмний код, щоб змусити її їхати за допомогою думки. Якщо це вдасться зробити до захисту дипломної праці, то далі будемо вдосконалювати її, щоб вона не лише їздила, а й сама припарковувалася. А взагалі, планую працювати над удосконаленням робототехніки.
Віталію Бродінському завжди подобалися програмування, електроніка, тож із приємністю долучився до проекту. Він створює проектну частину, намагається скласти окремі модулі, які б взаємофункціювали. У майбутньому планує досліджувати програмування, але, коли будуть подібні проекти, від них теж не відмовиться. Сергію Артемуку також імпонує «за допомогою думки урухомлювати машинку, перевірити свої сили, подивитися, чи можемо ми це зробити». А Ігор Назаркевич хоче «перевірити себе, на що здатний».
Дослідження, які провадять четвертокурсники, аматорські. Власне ними вони можуть скористатися у своїх портфоліо для влаштування на роботу (часто студенти ще під час навчання отримують дуже цікаві пропозиції від різних компаній, що їм згодом спрощує вихід на професійний ринок). А от щоб продовжити студентські дослідження, директор ІКТА професор Микола Микийчук планує створити Інженерний центр, де науковці могли би продовжувати ці дослідження і пропонувати їх різним підприємствам та фірмам.