У читальній залі Науково-технічної бібліотеки Львівської політехніки 6 жовтня відбулася лекція «Археологія вогню: найдавніші пожежі нашого краю у світлі архітектурно-археологічних досліджень». У своєму виступі науковець, дослідник архітектурно-археологічних пам’яток і пам’яткоохоронець, доцент ІАРД Василь Петрик розповів про історію пожеж Галичини. Особливу увагу викладач надав актуальності збереження культурних пам’яток під час повномасштабної війни в Україні.
«Ідея сьогоднішньої лекції виникла в той час, коли Центр порятунку культурної спадщини взявся за захист дерев’яних церков. Адже з початку війни проблема захисту об’єктів культурної спадщини різко загострилася. Ми зібралися разом із волонтерами, щоб вирішити, як зберегти церкви від пожежі й організувати свою роботу. Після цього звернулися до управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення. Так розпочалася наша співпраця. Ми постійно обмінюємося думками й ідеями. На черговій зустрічі якраз і виникла ідея цієї лекції», – зауважив дослідник.
Для наших предків вогонь був не тільки джерелом світла, а й причиною масштабних лих. Дві сторони цієї стихії постійно перепліталися. Та як зародився культ вогню?
«Вогонь дав нам можливість освоїти мистецтво кераміки й оброблення металів. Але власне ця стихія спалювала все. Під час військових дій горіли житла, села та цілі міста. Все це відображається у матеріальних рештках. Завдяки пожежам можна відстежити певний сценарій подій, які колись відбувалися. Культ вогню розпочався з трипільської культури. Саме трипільці випалювали глину на вогні. Для них вона стала основним будівельним інструментом. Цікаво й те, як дослідники вивчали історію трипільської культури. Нині ми можемо стверджувати, що житла трипільців мали глинобитні стіни. Також їхні поселення нагадували своїм виглядом міську архітектуру. Дотепер трипільська культура є натхненною загадкою для багатьох археологів», – додав Василь Петрик.
Історія Львова теж пов’язана з вогнем. Перша письмова згадка про місто Лева датована 1256 роком. Як твердить літописець, «за гріхи наші і з вини окаянної баби» спалахнула пожежа у Холмі. Та така, що «її було видно на полях белзьких зі Львова».
Пожежі часто змінювали обличчя міст, знищуючи будівлі. Однак для сучасних дослідників вогонь став історичним маркером. Саме завдяки обпаленій глині, деревині й вугіллю, що залишають по собі культурні пам’ятки, археологи визначають їхній часовий період.
