Студент четвертого курсу поділився подробицями та умовами змагання, а також тим, що допомогло його команді — найменшій серед дванадцяти, які брали участь, — посісти перше місце на хакатоні в категорії Data Science.
— Андрію, чому ти вирішив вступити саме на спеціальність «кібербезпека»?
— Кібербезпека зацікавила мене ще в 9-му класі, а в 9–11 класах я просто горів цією сферою, намагаючись багато для себе вивчати. Тому й вступив на цю спеціальність. Але на першому курсі обрав для себе інший напрям, вирішивши рухатися в бік Data Sciences. Зараз я працюю дата-аналітиком у сфері, не пов’язаній з кібербезпекою. От, власне, хакатон був з Data Sciences.
— Можеш докладніше розповісти про ваше завдання на хакатоні, пов’язане з передбаченням ризику шахрайських транзакцій? Що було найскладнішим у його вирішенні?
— Це завдання було від Solidgate — компанії, яка спеціалізується на обробці платежів. Вона має багато клієнтів, для яких налаштовує та приймає всі платежі, а потім передає їм кошти. Найчастіші проблеми у фінансових або банківських компаній — виявлення шахрайських дій і платежів. У них є своя метрика ризику, яка визначається як кількість виявлених шахрайських випадків, поділена на кількість усіх транзакцій за останні 30 днів. Завданням самого хакатону було передбачити цю метрику для кожного з конкретних трьох магазинів на наступні пів року.
— Скільки часу давалося, щоб ознайомитися з цією компанією, зрозуміти її метрики, фішки? Вам це казали заздалегідь?
— Саму компанію ми вже знали, бо від неї було тестове завдання на хакатон. Там був документ, де повністю розписано завдання, вказано, що ми шукаємо саме платежі і які вони приблизно на вигляд. На хакатон виділялося 22 години, загалом на те, щоб розібратися з даними, які нам дали, знайти рішення, реалізувати його та зробити презентацію.
— Ви поділили ролі у вашій команді? Скільки загалом було людей? Чи полегшила командна робота виконання цього завдання?
— Хакатон давав можливість брати участь як онлайн, так і офлайн, але офлайн він відбувався в Києві. Саме цими вихідними нам не вдалося поїхати туди. Команда робота дуже важлива, у команді могло бути від двох до чотирьох учасників. З усіх 12 команд, які були в нашій категорії, ми були єдиною командою з двома учасниками. Наприкінці дуже відчувалася нестача рук, коли ти розумієш, що треба щось робити, але наразі нема кому це зробити. Чітких ролей у нас не було, ми спочатку обдумали, як саме маємо рухатись, і тоді поділили, хто які рішення буде пробувати у процесі пошуку фінального рішення.
— Ти взагалі давно знав про хакатон і хотів туди потрапити? Чи це якось було заплановано саме цього року?
— Хакатони — дуже цікава річ, про яку я чув багато, але не бачив багато хакатонів саме з дата-аналітики і не шукав їх активно. Та я розумів, що точно було б цікаво відвідати таку подію. І десь перед кінцем реєстрації цього хакатону мені написав Юрій — ми з ним знаємо один одного з першого класу, добрі друзі. Він кинув мені посилання, запитав, чи не хочу я піти на хакатон. Я переглянув сайт і подумав, що це було б цікаво, і ми зареєструвалися.
— Після виграшу чи думав ти про те, що можна було б змінити у вашій моделі або які рекомендації дати для її покращення?
— Насправді дуже багато на що не вистачило часу. Тому з того, що хотілося б покращити, був цілий список. І досить велика частина нашої кінцевої презентації була про те, що можна було б додати в нашу модель, що точно покращило б її результати, і як можна її вдосконалювати у майбутньому. Я думаю, що ця частина, де ми розповідали про покращення, дуже вплинула на наш кінцевий результат, завдяки чому ми посіли перше місце.
— Що для тебе означає ця перемога на хакатоні й чи вплине вона на твою подальшу кар’єру у сфері дата-аналітики?
— Перемога для мене багато означає і, безперечно, позитивно вплине на кар’єру. Я часто чув від різних компаній, що участь, а особливо перемогу в таких змаганнях, дуже цінують, коли приймають на роботу. Для мене ця перемога — радше результат нашої командної роботи, наполегливості та бажання вивчати нове й постійно розвиватися. Це дало великий поштовх.
— Андрію, чи сподівався ти, що ви можете перемогти, чи були такі думки?
— Коли ми тільки подавалися і реєструвалися, то взагалі не було розуміння, чи можемо перемогти. Першим етапом було тестове завдання, коли із 45 команд відбирали 12, які братимуть участь в основній події, — це було за два тижні до хакатону. Напевно, після того я зрозумів, що в нас є потенціал боротися за призові місця і ми можемо це зробити. Під час виконання завдання все трохи змінювалося — ми бачили, що інші команди вже досягли якихось результатів, які перевищували те, що ми змогли зробити. Тому десь о третій-четвертій ночі були думки покинути все, бо здавалося, що шансів на перемогу немає. Але в якийсь момент прийшло розуміння, що насправді в нас є всі шанси. Це сталося раптово: ми зрозуміли, що можемо боротися за перше місце і будемо це робити. Хакатон закінчувався об 11-й, ми ж отримали своє фінальне рішення, яке були готові презентувати, о 9:58. Тобто залишалася година і 2 хвилини, щоб зробити презентацію і все описати. Ми робили це максимально швидко, наскільки це було можливо, просто щоб встигнути. Файл ми надіслали за 30 секунд до дедлайну.
