На факультеті журналістики я навчаюся вже шостий рік. Здається, лише нещодавно рубіконом мого життя було ЗНО, а вже менше, ніж за рік я закінчу навчання в університеті й офіційно вступлю в доросле життя. За цей період було багато подій, змін, розчарувань, періодів апатії, сумнівів у правильності вибору професії та іншого, але я не уявляю себе без навчання, я люблю вчитися й закінчення університету для мене радше сумна подія. Тому ділюся з вами, дорогі першокурсники, своїми «неосвітніми» знаннями, які подарував мені університет.
- Відкиньте грандіозні сподівання, бурхливі уявлення і фільмові кліше, тоді не будете розчаровуватися.
- Ви не станете розумніші лише тому, що вступили до університету, ніхто свого розуму вам до голови не вкладе – для цього потрібно вчитися і не лише за університетською програмою.
- У школі страшний сон – це контрольна, пізніше – іспити після 9 класу і ЗНО після 11-го. На першому курсі кидає в істерику перед першою сесією, а шкільні «екзекуції» згадуєш із усмішкою. На четвертому не уявляєш, чи переживеш захист бакалаврської роботи. Опісля починаєш усвідомлювати, що це все байка – у житті є про що переживати й без іспитів.
- Незалежно від вашої спеціальності й майбутнього фаху вчіть українську мову, для цього не обов’язково бути філологом: ваша мова й письмо – це ваше обличчя.
- Не всі предмети будуть цікаві для вас – змиріться. Деякі з них повторюватимуться, і ви питатимете «ну навіщо??» – змиріться.
- Усі люди, яких ви зустрінете, і викладачі з «цікавими» характерами – також ваш квиток у щасливе майбутнє: навчіться з ними спілкуватися зараз – і ваша нервова система слугуватиме вам довше.
- «Студентське життя, сповнене пригод, веселощів, посиденьок у гуртожитку тощо» – це не розпочинається автоматично після вашого вступу: якщо ви інертна людина, яка сидить удома й чекає, доки розпочнеться студентська молодість, про яку всі так говорять, – прочекаєте її до старості.
- Самоосвіта – 70% вашого успіху: читайте, максимально відвідуйте всі можливі тренінги, лекції, дивіться онлайн-уроки – вкладайте в себе по повній, потім на це часу не буде. Багато читайте й не лише те, що потрібно для навчання, і не лише художню літературу – вам, передовсім, потрібні знання.
- Навчання у школі тягнулося майже вічність, університетські ж роки злітають моментально. Із віком час узагалі пришвидшується.
- Ставте свої цілі на максимально високу планку – навіть, якщо ви не досягнете їх повністю, результат вас не розчарує.
- Знайте ціну собі і своїй праці, не будьте надто скромні: ніхто не може похитнути вашої віри в себе й у те, що ви робите, доки ви самі в собі впевнені.
- Хамство терпіти не можна, навіть від професіоналів, від старших віком чи від будь-яких інших «привілейованих» осіб.
- Навчіться казати «ні!»: що скоріше навчитеся, то комфортніше буде ваше життя.
- Цінуйте своє здоров’я: навіщо вам червоний диплом і синє лице?
- Подорожуйте!
- Зав’язуйте контакти: ніколи не знаєте, хто в майбутньому стане вам у пригоді.
- Слухайте своє серце: краще пожертвувати кількома роками, якщо зрозуміли, що це не ваша професія, ніж потім усе життя ходити на роботу, як на каторгу.
- Шукайте практичні знання: біда в тому, що наша освіта дуже теоретична – вас навчать, що потрібно робити, але як це робити і як із цього отримати вигоду, ви зможете дізнатися лише самостійно.
- Коли для вас зачиняються одні двері і здається, що все погано, а навколо – суцільна катастрофа, це означає, що десь-інде на вас уже з нетерпінням чекають, просто потрібно озирнутися і зрозуміти, у який бік вас «копає» життя.
- Ви переживете розчарування у професії, яку обрали, будете боятися невідомого й думати: «а що я робитиму після закінчення», «а якщо не знайду роботи», «а якщо не буде грошей», «я не хочу працювати за фахом». Буде період, коли ви взагалі не знатимете, чого хочете, але все мине, просто будьте до цього готові й не поспішайте з висновками.