Анастасія Андон – студентка другого курсу спеціальності «Маркетинг». Мріяла вступити на архітектуру, але відмовилася, обравши більш перспективний, на її думку, фах. Дівчина не шкодує – вона знайшла собі поле для творчості й тут.
– Скільки себе пам’ятаю – завжди малювала. Хоча рішення піти у художню школу було несподіваним і спонтанним. Ми були в гостях, де зустріли викладачку з художньої школи, вона побачила мої малюнки і сказала, що бере мене навчатися, бо я талановита. Тоді я навіть не замислювалася, чи потрібно це мені, – ділиться спогадами студентка.
Найбільше Анастасія любить малювати натюрморти, каже, що вдаються найкраще. Процес має й психологічний ефект – допомагає вивільнити емоції злості, роздратування. Але якщо малює для когось – виплескування емоцій не годиться, усе тут має бути старанно й ідеально. Через перфекціонізм, помножений на скромність, Настя ховає роботи вдома. За 12 років творчості, не враховуючи батьків, вона лише раз подарувала свою картину. Однак зі самого дитинства художниця мріє мати кав’ярню, у якій би відбувалися її виставки та виставки інших митців, і вірить, що колись до цього доросте.
Малює Анастасія під настрій, навіть під час розмови по телефону – людина «дає» їй емоцію, а дівчина одразу переносить її на папір. Натхнення черпає з подорожей, а також має власне цікаве джерело:
– Я люблю споглядати життя людей, можу сидіти у кав’ярні і спостерігати за ними, мені подобається розуміти, що кожна людина має свій всесвіт, власну історію. Чому ми завжди звертаємо увагу на відомих людей, знімаємо про них фільми? Кожен має не менш цікаве життя. Знайомство з людиною уможливлює стати частинкою її життя та показати це у своїй творчості.
До вибору спеціальності Настя підійшла зважено, відвідувала тематичні форуми і зрозуміла, що з освітою маркетолога можна задіяти себе будь-де. Маркетинг для неї – не лише продаж й економіка, а також і поле для творчості. Студентка стверджує: як творчій людині, їй набагато простіше виконувати поставлені завдання.
– У перший рік навчання страшенно шкодувала, що не вступила на архітектуру. Моя подруга, яка вчиться там, постійно показувала свої роботи, розповідала про навчання. Я їй трохи заздрила, бо вона малює, а я маю вчити вищу математику. З другого боку, я люблю творити без обмежень, правил і завдань. Був час, коли я не хотіла малювати, прогулювала художню школу, але мама не дозволила кинути навчання, за що я дуже вдячна їй. Коли постало питання вступу після дев’ятого класу до Коледжу імені Івана Труша, я забоялася: якщо у мене вже був такий переломний момент, то, можливо, я закінчу навчання, а він знову настане – що тоді робитиму? Нині я задоволена своїм вибором, – каже майбутній маркетолог.
Анастасія – не лише дуже творча, а й світла особистість. Нещодавно вона брала участь у волонтерському проекті – вчила малювати діточок у школі-інтернаті № 2:
– Це мій перший досвід волонтера. Ми навчали дітей різних художніх технік. Мене запросила подруга, а я радо погодилася. Спершу дуже переживала, бо не маю молодших братів-сестер, а з дітьми треба знайти спільну мову. Не знала, як говорити з учнями, бо це були сироти або діти з малозабезпечених родин, я боялася їх образити або натякнути на щось не те, тому на занятті-знайомстві мовчки фотографувала. Страх був даремний – ми знайшли спільну мову, діточки дуже хороші, добрі, у них класна енергетика. Дві години роботи з ними були просто у кайф, я не зауважувала, як минав час упродовж тих двох тижнів.
Окрім навчання й дозвілля, багато часу Настя приділяє культурному життю університету.
– Я долучаюся всюди, де можна, у Політехніці та за її межами. Наразі працюю над «ІНЕМ-фотофест». Уся моя творчість в університеті пов’язана з майбутньою професією. Якщо активно задіювати себе – точно зрозумієш, що є «твоє». Не треба боятися – треба йти і робити! – наголошує Анастасія Андон.