Музей історії Львівської політехніки засновано у 2002 р. на основі кабінету історії з ініціативи ректора Юрія Кириловича Рудавського (1947–2007). Автор експозиції і завідувач музею у 2002 – 2016 рр. Ганна Іванівна Кос (1940–2018) – кандидат історичних наук, історик культури зі стажем роботи в музейних установах понад 27 років.
Приміщення музею знаходиться на третьому поверсі монументальної триповерхової споруди – навчального корпусу, побудованого за проєктом Юліана Захарієвича у 1873 – 1877 рр. в стилі італійського неоренесансу спеціально для Цісарсько-королівської технічної академії. Нині це головний корпус Національного університету «Львівська політехніка», що є пам'яткою архітектури (Ох. № 194-М). Приміщення музею має багатий архітектурний декор (пілястри, ліпнину, світлові ліхтарі у стелі), розписи стін і стелі 1980-х рр., автор – Кузьмич Василь Ілліч. Вікно, що виходить на центральну сходову клітку, відкриває вид на багато декорований простір сходів та оригінальні розписи 1890-х рр., виконані за ескізами Юліана Захарієвича.
Експозиційні розділи:
Реальна школа (1816–1844). Стенд підготований у 2016 р. до святкування 200-літнього ювілею Львівської політехніки і став першим в експозиції музею. Він розповідає про початковий етап формування Львівської політехніки – заснування у 1816 р. Цісарсько-королівської реальної школи (1816–1825), пізніше двічі перейменованої у Реальну школу технічних і комерційних наук (1825–1835) та Реально-торгівельну академію (1835–1844). Представлено копії документів із Центрального державного історичного архіву України у Львові (ЦДІАУЛ, Фонд 146, Опис 66, Справи 777 і 787). Бачимо список викладачів, свідоцтва та розклад занять (1816), аркуш із екзаменаційного журналу і запрошення на відкритий екзамен (1835). Центральне місце в експозиції займають копії документів із віденського архіву – це рапорт Придворної комісії освіти про план створення цього навчального закладу, підписаний особисто цісарем Австрії Францом І, а також декрет №78 Надвірної комісії освіти до Галицького губернаторства про відкриття Реальної школи. Стенд доповнює ілюстративний матеріал: карта першого поділу Речі Посполитої (1772), карта Австрійської імперії (1830), герб Львова, герб і карта Королівства Галичини та Володимирії і малий герб Австрійської імперії (1815), портрети австрійських імператорів Франца І та Фердинанда І.
Технічна академія (1844–1877). У цьому розділі бачимо матеріали про наступний етап формування Львівської політехніки як закладу вищої освіти – відкриття Цісарсько-королівської технічної академії, яка складалася із трьох відділень: підготовчої реальної школи, дворічного технічного і однорічного торгівельного відділень. Навчання перенесено до будинку Даровського, представлено рисунок і плани цього приміщення. Згадуємо про революцію 1848 р. «Весна народів» і її вплив на навчальний процес. Центральним в експозації є найстаріший оригінальний документ у музеї – Свідоцтво 1858 р. про складений іспит з англійської мови. Пізнавальним є уривок зі спогадів архітектора Василя Нагірного про те, як відбувалося навчання у Технічній академії. Розповідаємо про початки видобутку нафти на Прикарпатті. Поруч зі стендом – копія першої у світі гасової лампи (1853). Найвідоміші постаті того періоду: професор математики Лаврентій Жмурко, винахідники гасової лампи Ян Зег та Ігнацій Лукасевич, випускники Технічної академії: архітектори Іван Левинський та Василь Нагірний і радник магістрату Гнат Комарницький. З ілюстративних матеріалів – портрети вищезгаданих осіб, карта Львова, листівки із видами Львова, рисунок пожежі ратуші (1848).
Вища політехнічна школа (1877–1921). Цей розділ займає два наступні стенди в експозиції музею.
- Перший із стендів розповідає про надання Технічній академії статусу вищого навчального закладу і формування перших чотирьох факультетів (1871–1876), будівництво спеціалізованих навчальних корпусів – головного та хімічного (1874–1877), перейменування навчального закладу (1877), візит імператора Франца Йосифа І (1880), участь у всесвітніх технічних виставках (1863, 1873, 1878), презентацію телефонного апарату (1877). Найвідоміші постаті: будівничий головного корпусу, архітектор Юліан Захарієвич; професор геології та мінералогії, лауреат Всесвітньої технічної виставки у Відні, перший ректор-українець Юліан Медвецький; скульптор Леонардо Марконі, будівничий Густав Бізанц, професор і винахідник Богдан Мариняк. Із оригінальних документів представлено Навчальні програми (1877, 1878), залікову книжку студента відділу архітектури (1894), конспект лекцій Габріеля Сокольницького (1894). Згадуємо про архітектурну перлину головного корпусу – актову залу і цикл картин «Тріумф прогресу», їх автора – відомого польського художника Яна Матейка.
- На другому стенді увагу привертають світлини першого студентського гуртожитку – Дому техніків (1895). Розповідаємо про розвиток авіації. Згадуємо Марію Склодовську-Кюрі, яка прочитала тут лекцію і стала першим доктором Honoris Causa у Львівській політехніці (1912). В експозиції представлена копія її диплому почесного доктора, фото і вибрані листи із переписки з ректором вищої політехнічної школи. Серед ілюстрацій світлина будівництва Оперного театру, а саме закладання з/б фундаментів (їх розраховував проф. Ян Богуцький). Із оригінальних документів представлено абсолюториум (додаток до диплому, 1899), навчальна програма (1908/9), залікові книжки Вітольда Ауліха (1907, 1910), публікації Казимира Бартеля (1912, 1914) та ін. Найвідоміші постаті того періоду: архітектори Іван Левинський і Теодор Тальовський, математики Стефан Банах і Станіслав Улям, інженери Максиміліан Туллє і Бруно Абданк-Абаканович, хімік і громадсько-політичний діяч Роман Сас-Залозецький, хімік, ректор, підприємець і політик Ігнацій Мосціцький, художник і письменник Бруно Шульц, театральний діяч Степан Чарнецький, хімік і авіатор Петро Франко.
Українська політехнічна (таємна) школа (1922–1925). У цьому розділі йдеться про нелегкий час перебування української освіти у підпіллі, зокрема про діяльність т. зв. Таємної політехніки, а також про навчання українських студентів за кордоном. Представлений статут Української високої технічної школи, як вона офіційно називалася (1922), афіша благодійного концерту, влаштованого українськими студентами у Данцігу (Гданську), світлини українських студентів на навчанні у Львові та в Данцігу, під час студентської з’їзду в Парижі та на спортивних змаганнях у Берліні, креслення Академічного дому (1904), де відбувалися заняття Таємної політехніки, фото замку в Подєбрадах, в приміщенні якого діяла Українська господарська академія. Найвідоміші постаті того періоду: меценат Євген Чикаленко, фізик, художник і політик Петро Холодний, математик Микола Чайківський, інженер-металознавець Іван Фещенко-Чопівський, художник Олекса Новаківський, економіст і проректор Іоанікій Шимонович, ректор Віктор Лучків (на фото зі студентами).
Львівська політехніка (1921–1939). У цьому розділі йдеться про діяльність навчального закладу в період Другої Польської Республіки. Представлено світлини машинного залу новозбудованого механічного корпусу (1928), професорської бібліотеки (1934), сенату Львівської політехніки (1931), групи студенток загального факультету, серед яких Стефанія Гебус-Баранецька – відома художниця-графік. Також представлено наукову публікацію про перший у світі зварний міст (японською мовою, 1927), прототип калькулятора (рухома табличка множення, автор – Роман Кордуба), навчальну програму (1936/7), публікації Казимира Бартеля і Володимира Круковського, дружні шаржі на професорів і ректора, бланк диплому та інші документи. Найвідоміші постаті того періоду: архітектори Тадеуш Врубель, Іван Багенський і Тадеуш Обмінський – автор проекту НТБ, історик архітектури Януш Вітвіцький – автор пластичної панорами Львова, електротехніки Володимир Круковський, Станіслав Фризе, а також Габріель Сокольницький – ректор і підприємець, інженер Стефан Брила, геодезист Каспер Вайгель, діячі української національно-визвольної боротьби і випускники Львівської політехніки Степан Бандера, Юрко Криштальський, Катерина Зарицька, Роман Шухевич та ін.
Репресована наука (у роки Другої світової війни). У цьому розділі йдеться про вчених Львівської політехніки, які постраждали від обох окупаційних режимів. Представлені світлини польських професорів Львова, розстріляних в ніч на 4 липня 1941 р. під час нацистської окупації Львова: Антоній Ломніцький, Станіслав Пілат, Казимир Ветуляні, Володимир Стожек, Роман Віткевич та ін. У другій частині стенду фото українських вчених, що постраждали від радянського режиму – були розстріляні чи заслані до таборів: Катерина Зарицька, Роман Шухевич, Петро Франко, Олег Гасюк, Олекса Гасин, Микола Шраг, Іван Фещенко-Чопівський, Микола Чайківський, капелла бандуристів та ін. Експонуються світлини головного корпусу під час святкування 100-літнього ювілею (1945), сторінки особової справи декана хімічного факультету Доната Ленгауера, студентський квиток і срібний хрест заслуги студента хіміко-технологічного факультету ЛПІ Ярослава Скасківа.
Львівський політехнічний інститут (1939–1993). Охоплено радянський період діяльності Львівського політехнічного інституту. У цьому розділі представлені світлини першої урочистої посвяти у студенти (1964), робота Студентського проектно-конструкторського бюро (1970), титульна сторінка першого випуску газети «Радянський студент» (1946). Відомі постаті: радіотехнік Євген Замора, завідувач НДЛ-16 Мирон Плетінка, архітектор Роман Липка, електротехнік Юрій Величко, директор ЛПІ Стефан Ямпольський, електротехнік і ректор Григорій Денисенко та ін.
Державний університет «Львівська політехніка» – Національний університет «Львівська політехніка» (1993–до нині). У цьому розділі представлено фото студентів Львівської політехніки під час Революції «на граніті» (1990), указ Президента України про надання Львівській політехніці 4-го рівня акредитації і статусу Національного університету (2000), хоругва Державного університету «Львівська політехніка», меморіальні речі професора Володимира Перхача, медаль ректора Юрія Бобала про присудження йому звання почесного доктора Сілезького технологічного університету (2021), подарунки (сувеніри) інших ЗВО до 150-річчя, 160-річчя, 165-річчя і 200-річчя Львівської політехніки, дипломи, нагороди і відзнаки, зокрема міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти».