1 травня цьогоріч кафедра хімічної інженерії відзначила 100-літній ювілей від дня народження доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, завідувача кафедри процесів та апаратів хімічних виробництв (1967–1987 рр.) Григорія Абрамовича Аксельруда.
Випускник Київського політехнічного інституту та Московського інституту хімічного машинобудування Григорій Абрамович пов’язав свою долю із кафедрою процесів та апаратів хімічних виробництв Львівської політехніки від 1949 року. Тут він пройшов шлях від асистента до доктора наук, професора, завідувача кафедри. 1955 року захистив кандидатську, а 1967-го – докторську дисертації.
Свої наукові дослідження професор Г. Аксельруд присвятив процесам масообміну в системах із твердою фазою. У колі його досліджень – процеси розчинення, екстрагування з твердої фази, адсорбція, дифузійно-контрольовані хімічні взаємодії твердої фази з рідким реагентом для промисловості, зокрема для виробництва добрив, продуктів органічного синтезу, очищення стічних вод, виробництва алюмінію тощо.
Ми завжди захоплювалися професором-теоретиком, науковцем і добрим метематиком. Він розробив теоретичний аналіз екстрагування компонентів з ізотропних та анізотропних у дифузійному відношенні частинок, особливо під час екстрагування корисних компонентів з рослинних клітин. Загалом кожна робота під його керівництвом містила механічне та пневматичне перемішування, низькочастотні пульсації середовища, вібраційну обробку, ультразвук, електричне і магнітне поле тощо. Ці дослідження були важливі не лише для хімічної, а й інших технологій.
Пригадаю, коли був аспірантом-заочником професора Аксельруда, своє перше дослідження з розчинення виконував на вібротранспортуючому апараті, виготовленому на механічному факультеті в НДЛ-40, що займалася вібраційною технікою. Тоді якраз відбувалася наукова конференція «Вібраційна техніка у машинобудуванні». Я теж мав виступати зі своєю доповіддю. Хвилювався, адже у попередніх доповідях йшлося загалом про механіку, до якої не мав жодного стосунку. Однак моя доповідь викликала найбільший інтерес, бо учасники конференції відкрили для себе новий напрям застосування процесу вібрації і вібраційних апаратів. Ці тези я зберігаю, бо це була моя перша наукова праця, написана понад 50 років тому під керівництвом професора Г. Аксельруда.
Професор двадцять років очолював кафедру, створив добрий колектив науковців. Він опублікував понад 500 наукових статей, методичних розробок тй конспектів лекцій, видав 8 монографій, деякі з них перекладено польською, угорською, англійською, болгарською мовами. Під його керівництвом захищено понад 60 кандидатських та 10 докторських дисертацій.
Остання монографія «Масообмін у системі тверде тіло – рідина» (автори – Г. Аксельруд й автор цих рядків з української сторони та Р. Петрус і В. Піантковський з польської сторони) вийшла польською мовою. Тоді вона у Польщі виборола друге місце серед наукових видань. Це свідчить про високий науковий рівень монографії та заслугу професора Аксельруда, який керував цим міжнародним авторським колективом.
Учений успішно поєднував наукову роботу з навчальною. Його лекції завжди вирізнялися високим науковим рівнем, новизною, проблематичністю, психолого-методологічним викладом, використанням технічних засобів. Він був глибоко ерудованою людиною, обізнаним у літературі, любив класичну музику, знав історію та Біблію.