Цього вересня Львівський ІТ Кластер запустив 4 нові бакалаврські програми у місцевих університетах: «Artificial Intelligence» у Національному університеті «Львівська політехніка», «Data Science» та «Computer Science» у Львівському національному університеті імені Івана Франка на факультеті прикладної математики і «Data Science & Intelligent Systems» в ЛНУ на факультеті електроніки. Вже другий рік діє програма «Internet of Things» у Львівській політехніці, яка стала першою спробою не просто модернізувати освіту, а створити абсолютно нову інноваційну програму. У цій статті я розповім, як почалась ця революція ІТ-освіти у Львові і в чому полягали головні труднощі.
Труднощі реалізації
У 2015 році після захисту дисертації я почав викладати у Львівській політехніці на кафедрі комп’ютеризованих систем автоматики, вів курс програмування для студентів-першокурсників. Мене дивувало, що зовсім невелика кількість студентів цікавляться програмуванням, хоч і вступили на цю кафедру. Також ті внутрішні зміни в програмах навчання, які планували впроваджувати, не були інноваційними, програмування там було на другому плані. Тому й з’явилася ідея вдосконалити програму навчання. Я багато спілкувався зі студентами, коли викладав, тож розумів, що маю можливість, а головне, –розуміння, кого потребують ІТ-компанії і що цікаво студентам.
На той момент Кластер уже активно займався модернізацією ІТ-освіти у Львові. Я долучався в ролі ІТ-експерта в 2013–2014 роках і співпрацював з викладачами кафедри з метою оновити предмети «Бази даних» та «Комп’ютерна графіка». Я знав напевне: однодумців для моєї затії я знайду саме там. Перше, що я зробив, – представив свою ідею розробити цілком нову програму навчання «Інтернет речей» спільно з ІТ-шниками на загальних зборах Львівського ІТ Кластеру в лютому 2016 року. В Кластері – 65 ІТ-компаній. Наглядова рада, куди входять засновники Кластеру та керівники найбільших ІТ-компаній Львова, ідею підтримала і, головне, повірила у неї, за що я досі їй вдячний.
Тоді я розпочав пошук людей для робочої групи, однодумців, які будуть готові розробляти навчальну програму. Вкрай непросто шукати експертів у своїй сфері, які матимуть можливість жертвувати вільні вечори та післяробочий час на створення освітньої програми. Першу програму розробляли ідейні фанатики. Робоча група складалась з 40 осіб, котрі просто щиро вірили у зміни на краще у нашій країні. Серед них мої колеги з SoftServe – Дмитро Іванов, Vice President; Роман Павлюк, Solution Leader; Іван Лешко, Vice President; Володимир Федак, к.т.н., асистент кафедри КСА, архітектор розробки програмного забезпечення, а також Андрій Сивак, провідний інженер-програміст «Cypress Semiconductor». Тобто усі учасники робочої групи стали драйверами цих змін. Нам ніхто за це не платив, ми просто вірили, що робимо щось справді вагоме, і це дуже мотивувало.
Інший бік – це скепсис. У нас повірили компанії – учасники Кластеру, але багато хто стверджував, що ми нічого не змінимо, бо це неможливо. Неможливо через бюрократію, через політику, систему і низку інших факторів. Це те, що дуже демотивувало.
В березні ми вже мали першу версію навчального плану, курсів, предметів. Потім програма мала пройти затвердження університет. Це було не так легко. Зокрема, збір підписів на затвердження програми. Щоб зібрати всі підписи та затвердження керівниками профільних комісій Політехніки, треба було оббігати не один кабінет. Але ми встигли, і вже влітку студенти подавали свої документи на програму.
Найцікавішим для мене був процес створення програми. Коли в робочій групі десятки людей з різними поглядами і досвідом роботи, посадами, діляться своїми ідеями і, зрештою, ми приходимо до спільного знаменника. Мені навіть довелось поговорити з цього приводу на конференції IT Jazz з міністром освіти – Лілією Гриневич. Вона, зокрема, роз’яснила нам, як зареєструватися у Всеукраїнській системі вступу ЄДЕБО. Бо в нас вийшло так, що програма була готова, а студенти не могли на неї вступати через відсутність у цій системі за два дні до початку вступної кампанії. Завдяки міністрові все вирішилося, і програма стала доступною в системі подання заяв.
Мені вдалось зібрати ефективні команди людей, які мені дуже допомагають все встигати, бо справді працюють злагоджено і професійно. Це, перш за все, команда Львівського ІТ Кластеру, яка працює над запуском програм, створенням нових програм, передає ресурси від компаній до ВНЗ. Також команда Львівської політехніки та ЛНУ імені І. Франка – професори, завідувачі кафедр, викладачі, які мають бажання змінювати освіту. Також це команда розробників програм – без їхніх ідей та зусиль нічого б не відбулося. Це десь 60 осіб, які входили до робочих груп різних програм. Ну і, звісно, це команда експертів ІТ-компаній, які стали викладачами та менторами для студентів.
Навчальний процес
Студенти, вступаючи на інноваційні програми, повинні розуміти, що це неабияке навчання, і бути відповідальними. Я задоволений студентами після першого року програми «Інтернет речей». Проте ми не практикуємо легковажне навчання. З першого курсу студентам дають чітке розуміння, що їм треба буде викладатись на повну. Хто не готовий до цього – буде відрахований, і такий досвід у нас вже був. Ще деякі студенти мають задуматись цієї осені: чи потрібна їм якісна освіта, чи їм потрібен лише шматок пластику під назвою «диплом». Десятки людей вклали свої зусилля і вільний час, щоб змінити для них програму навчання і створити умови, дати їм шанс у майбутнє. Тому ніяк не можна десь халявити, робити абияк завдання чи ігнорувати потребу в самоосвіті. Це наша спільна справа, тому ми очікуємо, що студенти будуть багато вчитися, багато працювати, багато вкладати зусиль, і лише тоді буде результат. Як мені не прикро це казати, але з халявщиками доведеться попрощатись – вважаю це публічним попередженням для них. Краще витрачати час на навчання тих студентів, які викладаються на всі 100%. Я вірю, що таких у мене більшість.
Створення власних проектів, готовність самонавчатися, реальні умови роботи в ІТ-компаніях – це ті основні переваги навчання, які мають наші студенти, і це те, чого часто не вчать у вишах і чого насправді дуже потребують ІТ-компанії.
Студенти самі розробляють власні проекти – від ідеї, створення, розробки до презентації проекту, участі в конкурсах стартапів тощо. Тобто студенти проходять всі кроки, такі ж, як їхні колеги, які працюють в ІТ-компаніях. Наші студенти першого курсу програми ІоТ створили застосунок Clean city, за допомогою якого можна відстежувати вивіз сміття біля власного дому та на всіх інших локаціях Львова. Застосунком вже зацікавилася міська влада. Це приклад своєчасного і правильного розуміння реальних потреб міста.
Ще однією перевагою є, звісно, реальні умови роботи. Студенти працюють так, як вони працюватимуть в компаніях після закінчення університету. Немає розриву між теорією та практикою, між тим, що очікують студенти і що потім бачать, коли починають працювати. Ми вже даємо їм ці умови – реальну роботу над проектами в командах з менторами. Їм треба відстоювати свої ідеї, працювати в командах, вміти презентувати проекти перед журі і так заробляти собі бали та оцінки.
Подальші плани
Після успішного запуску програми ІоТ до мене почали звертатися вже самі університети. Тому наступні програми вже були створені з їх ініціативи і підтримані Кластером. Це «Системи штучного інтелекту» у Львівській політехніці та три програми в ЛНУ імені І. Франка. Усі вони стартували з вересня. Досвід створення ІоТ став платформою для всіх інших програм, на якій проводилася розробка і їх впровадження.
Інноваційну освіту складно уявити без інноваційного обладнання і новітніх лабораторій, на які університети зазвичай не мають ресурсів. Зараз команда Кластеру завершує роботу над облаштуванням лабораторії для програми «Інтернет речей». Це обійшлося в 22 тис. доларів. В такі моменти дуже важлива підтримка ІТ-індустрії. Нашу ініціативу підтримали 17 компаній,: PLVision, Softserve, Cypress Semiconductor, N-iX, Ciklum, Conscensia, ELEKS, Global Logic, Intellias, KindGeek, Lohika, Masteram, Perfectial, Vakoms, Vektor Software, V.I.Tech, Sombra, які розуміють важливість таких інвестицій. Студенти матимуть свою лабораторію для створення «розумних» пристроїв, і це їм дуже необхідно, аби стати експертами в цій галузі. Окрім того, ми облаштовуємо на програмі «Системи штучного інтелекту» 4 комп’ютерні класи, а на програмі «Data Science & Intelligent Systems» в ЛНУ – оновлюємо меблі в навчальних аудиторіях та створимо комп’ютерний клас.
Ми також дуже хочемо підвищити фінансову компенсацію викладачам, які вкладають свій час і зусилля для розробки нових програм предметів як по наповненню, так і по суті. Ми розуміємо, щоб залучити хороших викладачів і втримати їх на викладацьких посадах, винагорода має бути значно вищою за ту, яку сьогодні платить їм державний університет. Загалом, маємо на сьогодні потребу в 70 тис. доларів, щоб здійснити все задумане, і ми посилено над цим працюємо.
Зміни – це завжди складно. Особливо у державних університетах. Головне – це перші кроки, адже бути першовідкривачами завжди непросто. Програма IoT у Політехніці коштувала нам титанічних зусиль. У нас були моменти зневіри і моменти, коли опускались руки. Але ми досягнули цілі. Сьогодні 456 студентів обрали навчання на інноваційних та модернізованих програмах Кластеру. 403 – це нові студенти, які розпочали навчання у вересні цього року, та 53 реально щасливих другокурсників, які пишаються тим, що обрали IoT, хоч і спершу не знали, чого від нової програми чекати.
Тепер університети самі звертаються до нас, і вони готові до змін, хоча ще 2 роки тому запуск нової програми звучав як щось неможливе і дуже далеке. Тому не бійтесь бути першими. Не бійтесь змін, бійтесь, що все залишиться таким, як є. Тому якщо ви все ж готові до змін, то ми будемо навіть раді і відкриті для менторів, викладачів і просто людей, котрі хочуть змінювати освіту у Львові та в Україні.