Весна 2020. Карантин і необхідність жити в мережі. Хтось вже давно переніс свої справи та дозвілля у віртуальний простір, для декого це стало новинкою. Що ж змінилося в житті звичайної студентки Львівської політехніки? Як поважаюча себе самашедша, я вела невеликий щоденник.
Понеділок
Встала за 10 хвилин до початку пари. За цей час встигла хіба що вмитися та приготувати каву. Про макіяж та зачіску не турбуюсь. Чула, що зараз у моді природність – пора спробувати. Поки за вікном щебечуть соловейки і ранні промені сонця заглядають у мою м’ятну кімнату, слухаю лекцію в ZOOM. Страшенно хочеться на вулицю, але не можна.
Після пар, щоб відволіктися вирішила сходити до Лувру. Так, ви все прочитали правильно. Щоб розрадити народ на самоізоляції, світові музеї перенесли свої екскурсії в онлайн. Тому у моїх недалеких планах відвідати – Нью-Йоркський Метрополітен, Петербурзький Ермітаж та Національну галерею мистецтв у Вашингтоні, сидячи у своєму м’якому кріслі. Для інтроверта – рай, для екстраверта – пекло. А я амбіверт, тому я – у чистилищі.
Вівторок
Ранок починається з улюблених тестів у ВНС. Сьогодні дощить, тому на вулицю не висовуюсь. Карантин переносити легше, коли погода сприяє тому, щоб тобі не хотілось виходити з теплого дому. Прийшла мама з магазину. Тепер похід туди прирівнюється до свята: вдягаєш найкращий одяг, робиш макіяж. Але всім байдуже, через маски вони заледве впізнають хто ти такий, та й соціальна дистанція цьому сприяє. Проте це останній її похід в супермаркет. Карантин планують посилити, тому продукти будемо складати у віртуальну корзину та отримувати від сучасних СуперМенів або СуперЖінок – кур’єрів Glovo. Для таких кінестетиків, як я, це ще одне коло Інферно. Тобто, не можна нічого побачити, понюхати, помацати?
Але вже згодом розумієш, що це – не найбільша проблема.
Вечір вівторка проводжу за балаканням з подругою. У Скайпі, звичайно. Цокаючись бокалами з червоним напівсолодким через монітор. Чудасія, не інакше.
Середа
Знову сонячно. Погода нагадує такі самі американські гірки, які відбуваються у нашій державі. Паніка поширюється, люди втрачають роботу, нічого не зрозуміло.
Єдине, що розумію я, це те, що сьогодні я вкрай мотивована. Тому йду обирати якийсь онлайн-курс, щоб використати цей настрій з користю. О так, ще однин привілей карантину – світові університети, корпорації відкривають безкоштовний доступ до безкрайніх океанів своїх курсів. Обирай, що заманеться: фотографія, дизайн, SMM, іноземні мови чи інвестиції.
Серед цього різноманіття я загубилась, тому вирішила просто сходити в онлайн-бібліотеку. Сьогодні тусуюсь на сайті Кембриджського університету. Хто б міг подумати...
Четвер
Сьогодні мама попросила оплатити комунальні послуги. У мене почалась паніка: як це робити, куди йти і що говорити? Так, мені 19, але страшно братися за ці дорослі справи. Проте далеко йти не довелось. Всього-лиш у сусідню кімнату, до маминого телефона. Щоб в такий час не створювати скупчень у банках, тепер за світло, газ та воду можна заплатити на будь-якій зручній для тебе платформі. «Технології» – подумала я, «дурість» – подумала моя бабуся.
П’ятниця
Улюблений день студентів. Закрила всі навчальні чати у месенджерах та вкладку з курсовою. Вийшла на подвір’я, вдихнула весняне повітря. Стало так тепло і спокійно на душі. Зрозуміла, що на карантині твоє ставлення до простих речей змінюється. Погуляти в парку, сходити в улюблену кав’ярню або ж просто посидіти в авдиторії на парі в улюбленого лектора. Зараз це – неймовірна розкіш.
Після цих філософських роздумів, вирішила, що мені потрібна розрядка. Тому пішла на онлайн-шопінг і… знову загубилась: на всіх сайтах знижки, до замовлень дарують маски та антисептики. Моє кінестетичне нутро знову сконфузилося: як обрати одяг чи косметику навмання? Колись я обов’язково розгадаю цю головоломку...
Випадково зайшла на новини у Фейсбуці. Краще б не відкривала цю скриньку Пандори. Тут володарює Хаос. Люди наввипередки змагаються у номінаціях «Придумати найкращу теорію змов», «Прописати лікування від коронавірусу, навіть якщо ти не вірусолог», «Проклинати заробітчан, що повернулися додому», «Найкращий у скептицизмі: коронавірусу не існує», «Король веселощів: закликаю не сидіти вдома, а їхати на шашлики».
Тому, сценаристи українського телебачення, якщо вам не вистачає ідей для нових передач, сміливо рекомендую бігти у цей нескінченний лабіринт розумників. Проте мушу попередити: не факт, що ви швидко з нього виберетеся. Бережіть себе, вам ж іще нові випуски «Хати та тата» та «Вагітна у 16» знімати.
Субота
На знак солідарності з усіма самоізольованими, сьогоднішній день проводжу, прибираючи все, що тільки можна та не можна. Розбираю весь гардероб, витираю пил навіть у важкодоступних місцях, вимиваю до блиску кожну тарілку та склянку з бабусиного серванту. З кожною хвилиною відчуваю, що все більше перетворююсь на Моніку з серіалу «Друзі».
Решту дня проводжу на паркінгу стадіону Арена Львів. Оскільки звичайні кінотеатри закриті, з’явилась альтернатива – автокінотеатри. Ти сидиш у своїй автівці, дивишся на величезний екран, а звук транслюють на FM-хвилі. Нарешті відчуваєш себе, як в молодіжному американському фільмі.
Неділя
Прокидаюсь від незрозумілої музики, яка на повну гучність грає в будинку. Ходою зомбі вирушаю досліджувати джерело шуму. Бабуся дивиться онлайн-богослужіння. Милуюсь цією картиною. Той факт, що вона вирішила помолитись вдома, а не в одному з розплідників вірусу, розчулює мене. «Хай тільки буде здорова» – не перестає звучати в моїх думках. «Нехай всі будуть здорові…» – єдина молитва, яка лунає в моїй голові.
Віртуальне життя стало цікавим досвідом, мабуть, для кожного з нас. Але ніщо не замінить нам живого спілкування за філіжанкою кави, походів у кіно з друзями та незабутніх емоцій на фестивалях та концертах. Такі маленькі, але важливі мрії зараз здаються нездійсненними. Але щоб пришвидшити втілення своїх бажань, давайте ще посидимо вдома та помедитуємо. Все обов’язково буде добре.
Бережіть себе і своїх близьких! ;)
Ваша невиправна оптимістка, Бобак Юлія.