Стажування за кордоном – це не просто нагода дізнатися, «як там у них», а й великий крок у професійному зростанні. Це можливість налагодити майбутню співпрацю, шукати нові ідеї для розвитку в рідній країні. Тому більшість країн світу охоче приймає стажистів і дозволяє своїм випускникам ЗВО набувати досвід в інших державах. Сполучені Штати Америки, Велика Британія, Франція, Німеччина і Польща, а також Канада, Японія, Китай очолюють список країн, які особливо привітні до гостей, що приїхали збагатитися практичними знаннями. Яку країну вибрати для стажування? Орієнтуйтеся на те, де ваша спеціальність значно розвинена й де існують перспективні проекти, в яких можете взяти участь. Найбільш економічно привабливим є стажування в межах домовленостей між закладами вищої освіти, але кожен може організувати собі таке закордонне навчання й самостійно (існує багато сайтів-пошуковиків, як ось studentjob.co.uk чи internshipprograms.com, які слід уважно моніторити) або за допомогою спеціалізованих агентств.
Щоб потрапити на стажування, потрібно відповідати певним вимогам, насамперед – віковим і мовним. Але навіть якщо вам не більше 30-ти і ви знаєте іноземну мову не нижче середнього рівня, важливою є ваша успішність, активність і цілеспрямованість. Перевагою закордонного навчання над домашнім є те, про що мовиться у прислів’ї: «один день, проведений в іншій країні, вчить більше, ніж десять років життя вдома». Адже крім знань, стажер здобуває набагато більше – враження й розширення світогляду.
Анастасія Краснобрижа, студентка першого курсу магістратури Інституту хімії та хімічних технологій:
«Це сприяє кар’єрному росту»
У мене на роботі є дівчина, яка, оскільки навчається у Львівському інституті економіки й туризму, змушена їхати на практику до Албанії. Її стажування триватиме два літні місяці, кошти за дорогу вертають, навіть матиме мінімальний прибуток. Колега неохоче сприйняла таку пропозицію, бо їй доведеться звільнятися з роботи. Я ж, якби добре знала англійську (для її вдосконалення бракує часу), була б не проти стажування за кордоном і кар’єрного росту.
Павло Петрук, студент четвертого курсу Інституту геодезії:
«Це навчання й екскурсії»
Мені відомо про стажування. Зокрема наш викладач з німецької Володимир Задорожний розповідав, що в Німеччині є можливість стажуватися геодезистам і щороку кілька студентів-політехніків її використовують. Правда, для цього слід добре знати німецьку і бути успішним у своїй спеціальності. Стажери отримують непогану стипендію – приблизно 450 євро, при цьому вони не оплачують проживання в гуртожитку. З моєї колишньої групи двоє студентів стажувалися за тією програмою і були задоволені. З іншої – їздили до Польщі. Стажування має два позитиви – навчання та екскурсії. Мені легше дається англійська, якщо шукав би стажування, то в країнах англійськомовних. Але про це треба було думати раніше.
Андрій Лакуста, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Не важливо, де компанія, а яка»
Нам викладачі вже розповідали про обміни між студентами Політехніки і закордону, про літню школу в Німеччині. Я не дуже в це вникав, бо і так переїхав з Чернівців до Львова, до того ж мені цікавіші програми обміну з Канадою. Важливо добре знати англійську і мати високий рейтинговий бал. Побачу, як складеться, бо не маю такої нав’язливої цілі стажуватися за кордоном. Крім цього, не важливо, де розташована компанія для стажування, важливо, яка ця компанія. Багато хороших міжнародних компаній мають офіси і в Україні. Загалом, стажування дає новий досвід.
Лідія Фединець, студентка першого курсу магістратури Інституту архітектури:
«Цікаві інші підходи»
Не маю досвіду стажування, але дуже хотіла б мати. Подавалася на програму Erasmus – потрібно було вибрати спеціалізацію, надати резюме й портфоліо. Та мені відмовили, бо я недостатньо знала польську мову. Хоч добре знаю англійську, проте цього разу пощастило тим, хто знав польську. Згодом дізналася, що ті, хто потрапив, нічим важливим не займалися – перекладали якісь папери, а не проектували. Тому не шкодую. Буду сама шукати можливість стажуватися, орієнтуюся на співпрацю з архітекторами Нідерландів. Мені цікаві їхні підходи до проектування, бо вони інші, більш функціональні.
