11 жовтня викладачі кафедри іноземних мов і студенти Інституту гуманітарних та соціальних наук ознайомилися із системами тьюторства і менторства.
Відповідну інформацію вони отримали на Міжнародному семінарі «Розвиток тьюторства і менторства в умовах сучасного університету». Отож, у німецьких реаліях тьютори – це старшокурсники, які допомагають молодшим студентам у навчальному процесі, а ментори – студенти, або працівники навчального закладу, котрі спеціалізуються на психологічній та організаторській роботі зі студентами.
Захід організували завідувач кафедри іноземних мов професор Наталія Мукан і викладач кафедри педагогіки та соціального управління Інституту права та психології Оксана Іваницька, котра нині досліджує німецький досвід впровадження цих систем, з метою його використання в українських вишах, зокрема у Львівській політехніці.
– Новий закон про вищу освіту передбачає таке нововведення, однак моделей його імплементації наразі не розроблено. Велика Британія, США та Німеччина – країни, в яких тьютортство і менторство впроваджено на найвищому рівні. Там уже давно є курси підготовки таких спеціалістів та підвищення їхньої кваліфікації. Нині ми запросили Мейке Гольшер, колегу з Німеччини, з Університету прикладних наук міста Гіссен, що є партнером Львівської політехніки. Нам дуже важливо дізнатися про їхній досвід, оскільки наш університет також є технічним вишем, тому ці моделі можуть бути для нас дуже корисні, – розповідає Оксана Іваницька.
Пані Гольшер – координатор тьюторської програми. Вона організувала студентам темат-тренінги, аби визначити, чи змогли б вони стати потенційними спеціалістами цієї системи. За допомогою тестів вдалося з’ясувати, що багато студентів готові допомагати іншим, в них добре розвинені комунікативні навички. Учасники семінару одноголосно заявили, що допомога старшокурсників була б для них корисною при розв’язанні різноманітних проблем.
Тьюторство і менторство безпосередньо впливають на рівень якості освіти, забезпечують студентам навчання в комфортних умовах, допомагають уникнути різних проблем, із якими вони, особливо першокурсники, можуть зіткнутися. Також це дуже корисно в рамках академічної мобільності, оскільки допомагає новоприбулим студентам адаптуватися у незвичному для них навчальному та культурному середовищах. Для України впровадження цих систем є вкрай актуальне, оскільки тут багато студентів-переселенців, які також потребують адаптації, передовсім соціальної. Нині такі функції частково виконують куратори і старости груп, але, за словами Оксани Іваницької, цього недостатньо, оскільки їхня діяльність стосується лише організаторських функцій.
