24 лютого всіх українців пробудила війна. Напад Росії на нашу країну не зламав нас, а об’єднав, запалив український дух. Багато людей стали волонтерами в рідних містах, селах, щоб бути корисними своїм громадам.
Кількість волонтерів в Україні, зокрема й у Львівській політехніці, дедалі зростає. Про те, як волонтерять у місті Сокалі, розповів студент Інституту енергетики та систем керування Юрій Лобода.
– Юрію, розкажи, коли і чому ти вирішив стати волонтером?
– Щойно в моєму рідному Сокалі, зокрема в ліцеї № 1, з’явилися перші волонтерські угруповання, я вирішив до них приєднатися. Мій тато зараз захищає нашу країну, і я також хочу зробити якийсь внесок у нашу перемогу та допомогти українським військовим. Це було головною мотивацією для мене, тому я став волонтером.
– Якого виду волонтерську діяльність ти провадиш?
– На початку війни місяць плів сітки. Пізніше одній з волонтерок спала на думку ідея виготовляти енергетичні батончики для наших героїв ЗСУ. Усі її підтримали, і тепер ми робимо саме це.
– Чи відчуваєш задоволення від волонтерства?
– Звісно, адже так я почуваюся корисним нашій країні. Постійно надходять позитивні відгуки від військових про те, що їм дуже сподобалися наші батончики і вони були б раді отримати ще одну партію. Це надихає на роботу, мотивує не зупинятися.
– Чи волонтерство впливає на твоє навчання в університеті?
– У мене, звичайно, стало менше часу на навчання та написання дипломної роботи, адже кожного буднього дня я волонтерю. Проте це не заважає мені вчитися, просто тепер стараюся раціональніше розраховувати свій вільний час.
– Чи легко тобі працювати в колективі серед інших волонтерів?
– Так, мені дуже комфортно в цьому колективі, бо всі волонтери є моїми друзями та знайомими з нашого міста. У нас завжди тільки позитивний настрій і приємна атмосфера, що допомагає нам працювати дедалі наполегливіше та згуртованіше.
– Звідки ви берете кошти на виготовлення батончиків?
– Основним джерелом є пожертви самих сокальчан. Хтось просто приносить курагу, родзинки, вівсянку, а хтось переказує кошти на рахунок. Зауважу, що війна дуже об’єднала нас. Кожен у моєму рідному місті старається зробити бодай якийсь внесок у нашу волонтерську роботу.
– Можеш поділитися секретним інгредієнтом ваших батончиків?
– Інгредієнт простий – любов та віра у перемогу, хоч би як банально це звучало. Ми не просто виготовляємо продукт споживання, а стараємося навіть у таку просту річ, як етикетка, вкласти якусь мотиваційну фразу для наших військових. Наприклад: «Чекаємо в Сокалі на каву», «Дякуємо за мирне небо!» або «Дякуємо нашим захисникам!..».
– Скільки ще часу ти плануєш брати участь у волонтерстві?
– Я буду волонтером, доки не закінчиться війна. Гадаю, мій внесок у нашу перемогу також важливий, тому відступати не збираюся.
Докладніше ознайомитися із самим процесом виготовлення батончиків для захисників можна на відеоролику.
