14 березня у 40-му корпусі Львівської політехніки відбулася лекція відомої італійської фотожурналістки Франциски Манчіні на тему «Вплив візуальних засобів у комунікації» (The impact of visuals in communication). Фотожурналістка, яка спеціалізується на висвітленні людини у кризових ситуаціях, поділилася своїм професійним досвідом і поспілкувалася зі студентами.
Франциска Манчіні працює репортеркою понад 25 років. До карʼєри фотографині вона навчалася на факультеті психології. У 18 років поїхала до Нью-Йорка, де займалась у школі танців. Пізніше стала подорожувати світом, зокрема відвідала Африку, Китай та країни Південної Америки. Подорожі стали поштовхом до бажання займатися фотографією. У 24 роки Франциска почала вивчати фотожурналістику. Війна на Балканах була першою, яку задокументувала Франциска Манчіні. Тоді вона остаточно вирішила, що буде фотожурналісткою, і розпочала співпрацю з інформаційними агентствами. У 2015 році фотографиня вперше приїхала в Україну, щоб висвітлити російсько-українську війну.
Згодом Франциска Манчіні створювала репортажі на тему екології, зокрема висвітлюючи природні катастрофи, забруднення середовища та їхній вплив на життя і здоров’я людей. Ще одним етапом її професійної діяльності стали репортажі про людей з наркотичною залежністю в контексті кримінального судочинства. Пізніше вона знімала репортажі про інтернет і онлайн-відеочати.
З огляду на зростання впливу медіа у фотожурналістиці Франциска Манчіні почала створювати репортажі у форматі подкастів. У 2022 році фотографиня знову приїхала в Україну, щоб задокументувати реалії повномасштабної війни. Вона працювала між Одесою та Миколаєвом, знімаючи аудіорепортажі про події.
Франциска Манчіні впевнена, що фото спонукають до усвідомлення і тих, хто дивиться, і тих, хто створює, адже завдяки фотографії ми можемо краще зрозуміти самих себе. Вона також висловила думку, що студентам важливо працювати над собою, своїм сприйняттям теперішнього моменту й образу майбутніх змін.
Наприкінці лекції Франциска Манчіні поспілкувалася зі студентами у форматі «запитання-відповідь».
— Яка ваша мотивація висвітлювати події воєн?
— Моя мотивація — відчуття несправедливості. Я не хочу і не прагну бути суддею, але мені важливо показати людям, з чим стикаються інші. Перебування у місці воєнних дій впливає на зрілість людини.
— Як вам вдається давати раду зі своїми емоціями?
— Насправді це нелегко, оскільки я можу відчувати чимало емоцій і будувати певні взаємини з іншими людьми під час роботи. Але у процесі розвитку в професії людина вчиться опановувати свої емоції. Моя стратегія — йога, це допомагає мені почуватися більш спокійною.
— Як ви добираєте фото до публікації?
— Я вважаю, що, коли людина щось створює, між нею і її витвором виникає певний зв’язок. Тому я вибираю ті фотографії, які насамперед відгукуються мені самій.
— Яка країна найбільше вас вразила?
— Кожне місце, де я була, справило сильне враження на мене і вплинуло на моє дорослішання. Зараз я хочу більше дослідити Україну — саме тому я тут.
— Чи стикаєтеся ви з якимись труднощами під час робочих поїздок?
— Під час поїздок у зону бойових дій може виникнути чимало проблем, оскільки неможливо передбачити всі ситуації. Тому важливо мати відповідний досвід, щоб їздити в такі місця. Також потрібна сміливість — не лише для того, щоб поїхати кудись, а й щоб пізнати себе. Адже самопізнання — перший крок до того, щоб якісно виконувати свою роботу.
