Про те, що навчання може бути не лише у формі лекцій, а й у форматі діалогу, який спонукає студентів до пошуку та заглиблення в тему, знають в Інституті підприємництва і перспективних технологій. Тут наголошують, що нині світ потребує креативних людей, тож і підхід до навчання повинен бути відповідний.
Нещодавно відбулася зустріч-спілкування із Наталею Шпот. Запрошена гостя – викладачка управлінських та магістерських програм LvBS, директорка й тренерка Львівської школи проектного менеджменту, коуч і гештальт-консультант. Вивчає соціо-економічний підхід до менеджменту в інституті ISEOR (Франція) із 18-річним досвідом у бізнесі. Працювала HR-директором компанії ELEKS, створила повноцінний відділ керування персоналом та програми утримання, розвитку та оцінки працівників. Авторка тренінгових програм у таких компаніях як SoftServe, Intellias, Prosteer Group та консультаційних проектів із організаційного розвитку.
Впродовж години Наталія Шпот разом зі студентами розкривала тему методик навчання, здобуття корисного досвіду та як усе отримане застосувати на практиці. На початку зустрічі гостя наголосила: навчання – це те, що відбувається з нами постійно. А досвід – те, що ми пережили, до того ж, в кожного він власний, незважаючи на те, що могли проходити одне й те ж навчання.
– Зазвичай досвід зсередини виглядає по-іншому, ніж у стрічці резюме. Бо в ході його здобуття маєш інше враження. Зрештою, й навчання – це теж набуття певного досвіду, прагнення вдосконалюватися у своїх знаннях і вміннях. В університеті ми більше вчимося структурувати власні знання й навички. А загалом, добре було б, щоб навчання акумулювало в собі і нові знання, і, навички, і мотивацію для застосування власних знань. Важливо також і те, чи ми просто поглинаємо свої знання, чи все ж перетворюємо їх у певний результат, вкладаємо в щось. Бо тоді змінюється світосприйняття й самосприйняття, спосіб мислення, збагачується внутрішній світ, змінюється самооцінка. Для того, щоб вчитися, важливо розуміти, як ми нині сприймаємо цей світ. Досвід власне і є розумінням того, що роблю з тим, що отримав. Спосіб взаємодії можливо змінити лише тоді, коли розуміємо це, – аналізує Наталія Шпот.
Розмова зі студентами нагадувала гру в асоціації, коли кожен, хто хотів, міг поділитися власним сприйняттям навчального процесу; що вони очікують від нього, чим для них є досвід і як вміють із нього черпати користь. Вже навіть ця розмова, як підкреслила лекторка, є своєрідним переосмисленням себе. А усвідомлюючи більше процесів, можемо розширювати коло свого впливу, вчимося краще аналізувати те, що вчимо, що обираємо і як на що реагуємо.
– Якщо говорити про навчання як про роботу з досвідом – воно циклічне і розпочинається з наших емоцій. Завдяки їм ми розуміємо: підходить нам цей досвід, чи ні. А загалом, що більше ми залучені в певні процеси, що більше можемо на них впливати, то більше отримуємо задоволення від цього і, відповідно, більше вчимося, більше запам’ятовуємо. Тому варто навчання будувати не на лекціях, коли викладач говорить, а студенти пасивно слухають, а на формі діалогів, коли через запитання-відповіді можна глибше пізнати й зрозуміти тему. Варто зважати й на те, що нині мають попит навички не про знання, а про персональні риси, не про те, аби просто знати щось, а про вміння змінюватися. Зробити це, не розуміючи, які ми, чого потребуємо, чого очікуємо – неможливо. Тому мусимо перш за все знати себе, – додала Наталка Шпот.
На завершення зустрічі гостя залучила присутніх – і студентів, і викладачів до тесту, який мав би допомогти кожному краще зрозуміти себе, свої зацікавлення та обрати пріоритети для дальшого розвитку.
Як додав на завершення директор ІППТ Йосип Хром’як, ця зустріч лише розпочинає цикл спілкування з різними викладачами в такому форматі, який пропонуватимуть студентам, щоб урізноманітнити навчання, спонукнути їх до розширення діапазону знань і навичок.
