Традиція колядувати сягає ще часів глибокої давнини, коли тільки-но винайшли телескоп, перший ртутний термометр і паровий двигун, коли в українців була власна суверенна держава під назвою Військо Запорозьке, або Гетьманщина, і є невіддільною частиною української різдвяної культури. Вертеп — це поєднання колядок і невеличкої вистави, в якій через різні образи відтворюється історія народження Ісуса Христа. Водночас вертеп завжди через колядки та жарти відображав актуальні події й настрої в суспільстві.
Колядування в Україні — це більше ніж старі традиції наших предків, це спосіб об’єднання громади та людей. Колядники ходять від хати до хати, діляться своєю радістю від народження Христа, добрими словами, побажаннями та співом. Особливо поширеною ця традиція була в селах. У великих містах вертеп із часом дещо втрачав свою популярність: якщо й ходили колядувати, то зазвичай лише діти, та й то — по родичах чи знайомих. Проте останніми роками, зокрема під час повномасштабної війни, українці дедалі активніше повертаються до своїх традицій, прагнучи їх відродити та показати свою ідентичність.
Цьогоріч по всій Україні — від заходу до сходу — можна було побачити справжній сплеск колядування: на площах, у центрах міст, у навчальних закладах та громадах. Сотні відео в соцмережах, де колядники — від найменших до найстарших — прославляли народження Ісуса.
Вертеп у Львівській політехніці: традиція, що надихає
Така традиція колядування є й у стінах Львівської політехніки. Як розповідає Богдан Мірінчик, голова профкому студентів та аспірантів, для їхнього колективу це щорічна ініціатива, яка з року в рік об’єднує людей і створює особливу різдвяну атмосферу в університеті.
Цього разу традиція дещо трансформувалася: замість звичних місць колядування — адміністрації та головного корпусу — вертеп ходив по ключових підрозділах університету та більшості інститутів. На цю ідею наштовхнув проректор Микола Логойда, який під час попередньої зустрічі профкому з керівництвом університету не лише підтримав ініціативу, а й вирішив особисто долучитися до колядування. Саме це перетворило традицію співу звичайних колядок на новий формат — повноцінний вертеп із костюмами та сценарієм.
26 грудня учасники побували в усіх проректорів, адміністраціях інститутів, бухгалтерії — усюди, де щодня забезпечують роботу Львівської політехніки.
— Ми витратили майже весь день, щоб обійти хоча б більшість інститутів. Але це дуже класна традиція, бо колядки й вертеп — це про українські цінності, — зазначив Богдан Мірінчик.
Над сценарієм працювали протягом кількох днів, навіть використовували для цього тематичну літературу. Ролі були класичними для вертепу: жид, жидівка, чорт і віншувальники. Підготовка до самого дійства тривала мінімум часу — фактично була одна коротка репетиція.
— На підготовку пішло хвилин десять, бо ці колядки всі знають. Віншування також багато хто знає. Нам просто треба було зібратися з цими людьми, хто ходив, один раз провести репетицію — і все вийшло, — поділився голова профкому.
Реакція глядачів була надзвичайно теплою. У кожному підрозділі учасники показували повний сценарій, а не окремі колядки, присвячуючи людям час і увагу. Якихось складних моментів, за словами Богдана Мірінчика, не було — лише приємні несподіванки. Одна з найяскравіших ситуацій трапилася під час візиту до ректорки: в неї була нарада, і через несподіваний початок коляди навіть довелося її перервати, щоб привітати вертеп.
Крім того, що вертеп створював святкову атмосферу, він мав і благодійну мету: за день колядування вдалося зібрати 22 тисячі гривень у межах спільного збору, розмір якого становить півтора мільйона гривень.
На запитання, чи планують продовжувати традицію, відповідь була однозначною:
— Звісно. Наш колектив за відродження традицій. Це тільки початок.
