Рецепти формування свідомого суспільства від Віталія Дяківа, який на свій вік – двадцять два роки, досягнув незвично багато – став наймолодшим сільським головою в Україні, очоливши сільраду Давидова, що неподалік Львова, мали нагоду дізнатися студенти кафедри адміністративного та фінансового менеджменту ІАПО. Зустріч-лекція «Сучасні проблеми та перспективи становлення свідомого суспільства в контексті розвитку міст» відбулася 15 березня.
– Не раз доводиться чути, що маємо несформоване суспільство, радянське мислення, що лише революційним способом можна змінити державу. Та ось, після Революції Гідності більшість чиновників залишилися ті ж самі, а лише почепили інші прапори. Люди миттєво розчарувалися. І саме таке бачення змін є нашою проблемою. Бо чекаємо, коли хтось прийде і зробить, коли держава нам щось постійно винна, забуваючи, що держава – це кожен із нас осібно, – наголосив Віталій Дяків.
Упродовж півтора року роботи Віталій намагається власним прикладом показувати, що зміни стаються не зверху, а зі середини. Пригадав, як після ста днів на посаді голови сільради люди мали до нього претензії, бо очікували миттєвих кардинальних змін.
– Варто пам’ятати, що очікують від тебе завжди більше, ніж реально досягнути. Тому для себе я вирішив, будь-що-будь, продовжуватиму працювати. І, справді, хвиля розчарування швидко минула. Маю яскравий приклад із толоками. Коли на початку я скликав людей навести порядок у нашому селі, то від сили приходило п’ятеро осіб. А вже наприкінці минулого року достатньо було лише запропонувати, і прибирати прийшло майже вісімдесят односельців ще й із власними інструментами та технікою, не шукаючи виправдань, що не мають часу, – поділився досвідом гість Політехніки. – Узагалі, якщо чекати, що має хтось прийти і зробити, то так і проживемо в очікуванні. Вважаю, що передовсім маємо змінювати власне ставлення до роботи, від якої залежить наше сьогодення. Адже, якщо соромимося свого міста чи села, то ніколи не збудуємо держави. Коли хочемо змінити Україну, то мусимо постійно задавати собі таке запитання: а що ми зробили для цього і яку роль кожен готовий узяти на себе.
