Студентки Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій (ІКНІ) Львівської політехніки Яна Нащецька, Анастасія Заяць і Алла Кузько, які навчаються за освітньою програмою «Розподілені інформаційні системи та технології» спеціальності «Інформаційні системи та технології», провели семестр у Sorbonne Universitе (Париж) у межах проєкту міжнародної мобільності студентів Erasmus+.
Усе пізнається в порівнянні
Афоризм «Усе пізнається в порівнянні» приписують французькому вченому-енциклопедистові Рене Декарту. Студентки ІКНІ, розповідаючи Центру комунікацій Політехніки про свій французький вояж, теж порівнювали — своє навчання у Львові з паризьким. Взяти участь у проєкті Erasmus+ вони зголосилися, побачивши оголошення на кафедрі інформаційних систем та мереж ІКНІ. На запитання «Було цікаво?» Яна відповіла:
— Ми здобули потрібні навички. Познайомилися зі студентами з Італії, Румунії, Німеччини, Греції. Французи старалися допомогти нам чим могли. Не було в них упередженості через те, що ми не знали французької мови досить добре. Нам влаштували ознайомчий тиждень. Організували курс французької мови, екскурсії Парижем. Ми оглянули Нотр-Дам, Монмартр. Ходили з викладачами на млинці до кафе.
— Вас зворушило таке доброзичливе, чуйне ставлення?
— Ніби не з викладачами спілкувалися, а з друзями, — запевнила Анастасія.
— У чому різниця між навчанням у Львові й Парижі?
— У них більш модульна система навчання, налаштована на те, щоб детальніше «розжовувати» інформацію студентам. У нас спеціальність вивчають на лекціях і лабораторних заняттях, а в них — ще й на практичних. У Sorbonne викладач пояснює матеріал студентам і відповідає на їхні запитання. Наступного тижня, після того як студенти пройшли тести й викладач їх перевірив, спільно розбирають незрозуміле. Але наші студенти більш відкриті до співпраці з викладачами.
— Практичні заняття в Sorbonne — це більше про вправи: студенти виконують їх у зошитах і біля дошки, як у нас на заняттях з математики, — зауважила Анастасія. — А ще в Парижі студенти більше логічно мислять.
«Сходили в розвідку»
— Отже, навчання в Sorbonne було корисним?
— Так, — запевнила Анастасія. — Якщо, наприклад, захочемо працювати за кордоном, нашу участь у проєкті Erasmus+ враховуватимуть як певний міжнародний досвід. Оцінять і те, що тепер краще знаємо одну з іноземних мов.
— Тобто «сходили в розвідку» за кордон?
— Можна й так сказати, — погодилася Яна й додала з усмішкою: — Спробували, чи зможемо там вижити.
— Пройшли «щеплення» й набули імунітет від несподіванок?
— Будемо сподіватися, — несамовпевнено визнала Яна.
— Що ще запам’яталося з навчання в Sorbonne?
— Співпраця з компаніями, — лаконічно відповіла Анастасія.
— У нас у Політехніці теж співпрацюють із компаніями, — доповнила Яна. — Приходять їхні представники й розповідають про роботу. А в Sorbonne навідуються роботодавці не тільки з ІТ-компаній, а й поліцейські, юристи, представники банків, авіації, пошти. Вони вже готові брати студентів на роботу чи практику, якщо ті мають бажання здобувати знання й навички через безпосередній досвід. Тобто там охоплюють більше спеціальностей.
— У них навчання в університеті дає змогу виходити на новий рівень і йти працювати. Там більше готують до роботи та більше фокусуються на спеціальності, — резюмувала Яна.
Зосереджені на спеціальності
— Трошечки спочатку відчувала культурний шок, — розповіла також Яна. — Бо все там було для мене нове. У нас звикли швидко робити — здавати, діставати оцінки, а там більше працюють для знання, розуміння. Тобто для них норма: якщо чогось не розуміють — краще запитати. Там є справжня взаємодія між викладачами і студентами: вони не бояться запитувати, розкутіші й зацікавлені у своєму предметі. Студенти хочуть вчитися, а в нас часто планують насамперед на роботу влаштуватися.
— Вони приходять в університет, щоб мати студентське життя, — додала Анастасія.
— Європейці вважають, що правильніше спершу накопичити більше знань, а вже потім працевлаштовуватися, а в нас навпаки, — зауважила Яна.
— У Sorbonne все більш «просунуте», і нам там було важче, — визнала Анастасія.
— Але зуміли подолати бар’єри?
— Навчилися нового. Тепер знаємо, що нам треба надолужити, — підсумувала Анастасія.
— Ми вивчаємо у Політехніці дуже багато предметів, — зазначила Яна. — У них же більше уваги зосереджено на власне спеціальності. А суміжні предмети, потрібні для неї, —додаткові: статистика, комбінаторика, вища математика, щоб тренували мізки, знати певні алгоритми, які допоможуть у роботі. І вони менше використовують штучний інтелект, аніж ми. Тобто стараються все писати самі, а чого не знають — про те запитують.
— Якщо в Sorbonne використовують штучний інтелект — знімають бал або взагалі не зараховують роботу. Ставлять оцінку серйозно, — додала Анастасія.
