Нещодавно студентка бакалаврської програми «Транспортні технології на автомобільному транспорті» Львівської політехніки Соломія Макарова повернулася з Німеччини, де протягом п’яти місяців навчалася за програмою академічної мобільності Erasmus+ в Університеті Касселя. Під час перебування за кордоном вона не лише поглибила знання з теоретичних дисциплін, зокрема з курсів «Стала мобільність», «Актуальні теми в мобільності» та «Управління операціями», а й обрала для свого курсового проєкту суспільно важливу тему — розвиток інклюзивного міського транспорту для людей з інвалідністю та вразливих груп населення.
— Чому ви вирішили вступити саме до Львівської політехніки?
— Коли настав час обирати спеціальність, я вирішила шукати щось пов’язане з логістикою, оскільки ця галузь перспективна і стрімко розвивається. Для вступу розглядала різні університети, але вибір припав на Львівську політехніку, оскільки це найбільший технічний університет в Україні, який щороку приймає велику кількість студентів, активно співпрацює з європейськими університетами та має насичене студентське життя.
— Ви зараз навчаєтеся на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти в Інституті механічної інженерії та транспорту. Що найбільше запам’яталося за студентські роки?
— Найяскравіше запамʼятався початок навчання: самостійне життя, нові знайомства, новий ритм. Спершу було важко, адже більше немає поруч дорослих, немає звичних вулиць і облич. Потрібно було звикати до нового середовища, зрозуміти, як усе влаштовано, а головне — навчатися під час цього періоду адаптації, коли довкола все незвичне й чуже. Але з часом усе налагоджується, і ти звикаєш.
— Чи брали ви участь у наукових дослідженнях або проєктах під час навчання? Якщо так, то які теми вас цікавили і який досвід ви здобули?
— Під час програми мобільності я досліджувала вулично-дорожню мережу в місті Касселі, де навчалась один семестр, а саме забезпечення інклюзивного громадського транспорту для людей з особливими потребами. У межах свого невеликого дослідження провела огляд центральної частини міста, куди входило 11 зупинок громадського транспорту, а також взяла інтервʼю в кількох людей, яких поділила на три основні групи: старші люди, люди з вадами зору й люди, які користуються кріслами колісними. Після цього я упорядкувала зібрану інформацію та презентувала свій проєкт викладачам, запропонувавши можливі способи поліпшення інфраструктури міста, щоб зробити пересування доступним і комфортним для всіх мешканців. Під час роботи над проєктом я вдосконалила навички комунікації, стала уважнішою до деталей і навчилась ефективніше працювати з довідковими матеріалами.
— Звідки ви дізналися про можливість навчання за програмою Erasmus+ і що стало вирішальним фактором для участі?
— Про цю програму я дізналася ще у шкільні роки завдяки соціальним мережам. Тоді я мріяла взяти в ній участь і багато часу присвячувала вивченню англійської мови, оскільки вона відігравала вирішальну роль. Вступивши на перший курс, я все ще мріяла про мобільність, але адаптація до нового міста, університету та загалом іншого життя витісняла думки про це, і я майже втратила надію на навчання за обміном. Та одного разу на практичному занятті до аудиторії зайшла аспірантка нашої кафедри й повідомила про можливість провести один семестр у Касселі. Того ж дня я стала діяти: написала мотиваційний лист, тоді пройшла співбесіду, підтвердила рівень знання англійської мови та розпочала підготовку всіх потрібних документів.
— Ви прослухали курси «Управління операціями», «Стала мобільність» і «Актуальні теми в мобільності». Який із них виявився для вас найкориснішим для вашої спеціальності?
— Я взяла для себе корисні знання з усіх курсів. Усі вони були важливими, але, на мою думку, найкориснішим для моєї спеціальності був курс «Управління операціями», оскільки ми обговорювали логістику, складування та керування ланцюгами постачання. Хоча цей курс і був складним, викладачка робила все можливе, щоб ми засвоїли якомога більше інформації та повернулися до рідного університету з новими знаннями.
— Чи різняться підхід до викладання та вимоги до студентів в Університеті Касселя і Львівській політехніці, зокрема щодо самостійної роботи й досліджень?
— Як на мене, підхід до викладання та вимоги до студентів в Університеті Касселя і Політехніці кардинально різняться. У німецькому університеті набагато більше самостійної роботи: відвідування лекцій не обовʼязкове, частину інформації потрібно шукати самостійно, дослідження проводять під наглядом супервайзера, який вносить корективи, але активної участі в самому дослідженні не бере. А у Львівській політехніці всю інформацію подають на лекціях, практичних і лабораторних заняттях, самому щось додатково вивчати вдома зазвичай не потрібно. Однак в обох університетах викладачі готові допомогти — у них можна проконсультуватись або попросити поради.
— Які знання та практичні навички, здобуті під час навчання в Університеті Касселя, ви вважаєте найціннішими для подальшої кар’єри?
— Для мене найціннішими навичками є тайм-менеджмент, уміння працювати самостійно, практика англійської мови та розв’язування проблем. Звісно, мені ще потрібно багато працювати, щоб їх удосконалити, але мушу визнати, що ця програма змінила моє мислення, ставлення та підхід до навчання й карʼєри. Завдяки цьому досвіду я стала самостійнішою та наполегливішою.
