«Скільки кохань буває у житті?»: думки студентів Львівської політехніки у День святого Валентина

Анастасія Мозгова, тижневик «Аудиторія»
валентинка

Що таке кохання – питання, яке споконвіку турбує людство. Відповідь на нього шукають не лише «прості смертні», а й філософи, психологи, соціологи, письменники, поети, художники та навіть лікарі. І жоден з них не знайшов єдиної та чіткої відповіді. Психологи, наприклад, називають кохання почуттям задоволення, перехідною емоцією – усвідомленим тілесним збудженням, що відчуваємо під впливом певного подразника, котре має хвилеподібну природу. Медики все пояснюють ендорфінною теорією, згідно з якою в організмах закоханих підвищується рівень виділення гормону ендорфіну, який змушує мозкові центри задоволення працювати активніше, через що на особу значно сильніше діють будь-які, навіть найменші, позитивні чинники – саме тому для закоханих сонце сяє яскравіше, небо – блакитніше, а самі вони частіше перебувають у гарному настрої. Кохання називають першим, єдиним, останнім, нерозділеним, платонічним, вічним, всепрощаючим, лебединим тощо.

Хтось вважає його Божим даром, хтось – прокляттям. Одні наввипередки розповідають, як кохання окрилює, інші стверджують, що це безпрограшний квиток у могилу. До когось кохання приходить щороку, а комусь бракне життя, аби кохати свого обранця. І справді, зізнатися у коханні – просто, але значно складніше щодня це доводити.

То скільки насправді буває кохань? Чи можливо впродовж десятків років йти по одній прямій, з усіма її пагорбами, схилами, ровами й вершинами, жодного разу не зійшовши з дороги? За результатами досліджень британських соціологів, справжнє кохання людина спроможна переживати у своєму житті двічі, а жінки найчастіше виходять заміж саме за об’єкт свого другого великого почуття.

Ірина Гамкало-Гусак, магістрантка другого курсу Інституту права і психології:
«Вірю в єдине кохання»

Я вірю в єдине кохання. Для мене кохання – це щось таке незрозуміле, що я не можу зараз пояснити словами. Якщо ти кохаєш, то любиш у людині всі її «плюси» і всі «мінуси». Моє справжнє кохання – це мій чоловік, з яким у нас кохана дитинка. Ми – однокласники, тож навіть не можу сказати, як довго триває наше кохання: напевно, усе життя.

Роман Кузів, студент першого курсу Інституту телекомунікації, радіоелектроніки та електронної техніки:
«Друге кохання вже не може бути таким сильним, як перше»

Бувають такі випадки, що любиш одну дівчину, а потім закохуєшся ще й в іншу. Тоді замислюєшся: існує кохання, чи ні? Але я вважаю, що можна одночасно любити двох. Кохання – це більше прив’язаність, коли не можеш без людини, дуже хочеш бути з нею. Правдиве-правдиве кохання є одне, і воно може тривати навіть безперервно. Друге кохання вже не може бути таким сильним, як перше, бо, як і все повторне у житті, воно має тенденцію йти на спад. Наразі кохання у мене немає.

Анна Оріховська, студентка третього курсу Інституту архітектури:
«Кохання буває перше і буває справжнє»

У кохання я вірю. Кохання – це любов двох людей. Вважаю, що кохання буває перше і справжнє. Дуже добре, коли вони пов’язують тебе з однією людиною. Перше – це дитяча невинна любов, а справжнє – знайти людину, з якою ти хочеш провести життя, якій ти довіряєш. Не існує певних критеріїв справжнього кохання – ти просто його відчуваєш: почуваєшся потрібним, відчуваєш підтримку, знаєш, що ти коханий. Полюбив-розлюбив і так три-чотири рази – це точно не кохання. Невзаємне кохання – це швидше тимчасове захоплення. У підлітковому віці я була впевнена, що невзаємно закохалася, і для мене це була трагедія, але коли подорослішала, то минулося. Перше, дитяче, кохання у моєму житті вже було. Наразі не поспішаю закохуватись, а лише налаштовуюся на нові почуття.

Олена Цап, магістрантка другого курсу Інституту права і психології:
«Справжнє і щире кохання може бути лише одне, в окремих випадках – два»

Справжнє і щире кохання може бути лише одне, в окремих випадках – два, але це максимум. Для мене кохання – це коли люди довіряють одне одному, поважають, цінують і бояться втратити одне одного. Звичайно, я вірю у кохання, воно існує і вже траплялося на моєму життєвому шляху.

Олена Цап, магістрантка другого курсу Інституту права і психології Роман Кузів, студент першого курсу Інституту телекомунікації, радіоелектроніки та електронної техніки Анна Оріховська, студентка третього курсу Інституту архітектури Ірина Гамкало-Гусак, магістрантка другого курсу Інституту права і психології