7 березня у студентському просторі 28-го корпусу Львівської політехніки відбулися традиційні Шевченківські читання. Захід об’єднав студентів, які з натхненням декламували твори Тараса Шевченка, втілюючи його слова в емоціях, голосі й поглядах. Атмосфера була такою теплою, що від багатьох виступів захоплювало дух, а на шкірі виступали сироти.
Перед кожним виступом і після нього глядачі аплодували учасникам, відзначаючи їхню майстерність. Студенти читали поезію різних жанрів — від ліричних віршів до громадянської поезії, що й досі не втрачає актуальності.
Поки журі оцінювало виступи, організатори провели інтерактивну гру Kahoot про життя і творчість Шевченка. Переможцем вікторини став студент 4-го курсу ІБІС Олег Парнета, який отримав стильний шопер із портретом Кобзаря.
Оцінювати виступи було непросто, адже всі учасники продемонстрували глибоке розуміння творчості Шевченка. Валерія Касєнко, студентка 3-го курсу ІГСН, поділилася своїм підходом до оцінювання:
— Я оцінювала учасників за їхню впевненість, якість вивчення поезії та сценічну стійкість.
Також дівчина наголосила на зростанні інтересу молоді до творчості Кобзаря:
— Зараз його згадують частіше, ніж до початку повномасштабного вторгнення. Я як поціновувачка творчості Шевченка тішуся, що молодь не забуває його.
Старша викладачка кафедри туризму Ольга Недзвецька відзначила якісну підготовку учасників:
— Дехто з них займається сценічною майстерністю, що відчувалося в поданні матеріалу. Але найважливіше, що всі горять цим словом.
Зокрема, її вразили виступи Святослава Покорчака, Олени Тіцької, Дар’ї Савенко та Олега Парнети, кожному з яких вдалося передати глибину творів Шевченка.
— Особливо мені запам’ятався Святослав Покорчак. Він уже не перший рік бере участь і завжди вражає тим, як може передати Шевченкове слово. Також дуже сподобалась Олена Тіцька — її виступ був емоційним, відчувалося, що вона справді розуміє цей текст. Дар’я Савенко й Олег Парнета — ще двоє учасників, які викликали сильні емоції. Вони не просто декламували, а проживали ці вірші, — поділилась Ольга Недзвецька.
Гран-прі здобув Олег Парнета, студент 2-го курсу ІБІС, який виконав поезію «І виріс я на чужині». Він зізнався, що ця перемога стала для нього несподіванкою:
— Насправді неочікувано, бо мушу зізнатися, що на репетиціях мені було легше — якось простіше зануритися в емоції твору. Тому здобути гран-прі — це дуже приємно, і я надзвичайно щасливий. З кожним роком я піднімаю цю планку: перший рік — третє місце, другий — перше, а тепер гран-прі. Це справді важливо для мене, але мушу зазначити, що сьогодні були дуже сильні конкурсанти, які справді зачепили душу.
— Чи очікували ви, що здобудете найвищу нагороду конкурсу?
— Щиро кажучи, я навіть не дуже сподівався на гран-прі, адже минулого року його не вручали. Тому цей момент став для мене справжнім сюрпризом.
На запитання про те, що вплинуло на вибір твору, Олег розповів:
— Цей твір мені порадила пані режисерка нашого театру Анастасія Непомняща. Вона мені прочитала твір, і я подумав: «Так, я його візьму». Потім я докладніше ознайомився з текстом, визначив кілька акцентів на важливі моменти і став працювати над ним.
— Чи є рядки, які особливо відгукуються у вашому серці?
— Найбільше мені відгукуються такі слова:
«І не в однім отім селі,
А скрізь на славній Україні
Людей у ярма запрягли
Пани лукаві… Гинуть! Гинуть!»
Ці рядки дуже актуальні й сьогодні. Люди гинуть, і на це треба звертати увагу навіть у контексті перемовин про мир. Ми маємо пам’ятати, що трагедія, про яку писав Шевченко, триває.
Під час спілкування учасники охоче поділилися своїми емоціями після виступу, досвідом участі й улюбленими рядками з поезій, які читали на заході.
Андрій Ціпкайло, студент 2-го курсу ІКНІ, зізнається, що хвилювався перед виступом:
— У мене є таке, що я не переживаю перед виходом, але щойно ступаю крок на сцену — всі нерви повертаються. Хоч би яку мав практику, хоч би як заспокоювали, казали: «Не переживай, усе буде добре», та виходиш на сцену — і все одно щоразу ноги трусяться, руки трусяться. Перша емоція — це нерви, а друга — щось донести своїм виступом. Не просто взяти участь, не лише прочитати вірш, бо мені це подобається, а саме донести ці слова так, щоб кожен почув і відчув у них те, що йому потрібно.
Студент також поділився рядками, які найбільше відгукуються в його серці:
— Саме в цьому творі — «А сльоз, а крові? Напоїть всіх імператорів би стало, з дітьми і внуками втопить в сльозах удов’їх». Загалом важко виділити якусь окрему частину, бо нарівні з цими рядками мені відгукуються слова: «Кати знущаються над нами, а правда наша п’яна спить».
Святослав Покорчак, студент 3-го курсу аспірантури ІНЕМ, зазначає, що для нього участь у конкурсі вже стала традицією:
— Це вже як звичка, бо з 2019 року я в кожному конкурсі брав участь, окрім останнього року. Неодноразово посідав перші місця. Минулого року взяв паузу — маю друге місце, отже, щось зробив не так, не треба було відпочивати.
Хлопець переконаний, що творчість Шевченка тісно переплетена з духовністю та вірою:
— Насправді все пов’язане з Богом. Бо в ті часи було непросто, і куди ми не глянемо в історію України, починаючи із занепаду Київської Русі, — це було непросто. І ти думаєш: куди ще гірше? Боже… З 2014 року війна, 2013 рік — Євромайдан. Куди котяться всі ці події, усі новини, які ми бачимо?
Святослав також поділився словами, які особливо зачепили його душу:
— Я вам скажу рядок у кінці, де є слова «Обніміться, брати мої, молю вас, благаю». Мені душевно тягнуться сюди слова: «Моліться, брати мої, молю вас, благаю», бо це так важливо — всім нам єднатися в різних галузях, різних сферах. Я не маю уявлення, як ми можемо це робити, нехтуючи Божою любов’ю, Божою підтримкою і тією силою, яку він нам дав, щоб останні десять років витримати те все. Як на нас тиснули, і зараз тиснуть. І згадуючи всю історію, як нас знищували, мені дуже хочеться, щоб ми не тільки обіймалися, а й молилися завжди.
Вікторія Остапчук, студентка 2-го курсу ІППО, своєю чергою розповіла, що знайомство з творчістю Шевченка відкриває нові грані української культури:
— Насправді це дуже цікаво — оповідати творчість Шевченка, тому що він говорив про багато речей, надзвичайно цікавих. Якщо не обмежуватися відомими творами, а зануритися глибше, то можна знайти навіть дуже цікаві, пікантні твори. Тому це справді класно — дізнаватися більше про українську літературу.
Крім того, дівчина поділилася рядками, які найбільше зачепили її емоційно:
— «Не покидай мене. Вночі, і вдень, і ввечері, і рано» — ось ці рядки мені відгукуються, тому що часом сидиш і думаєш: а що далі? І далі не йде. Шевченківські читання знову довели, що слово Кобзаря живе в серцях молоді. Студенти не лише декламували вірші, а й роздумували над їхнім змістом, знаходячи актуальні сенси в кожному рядку.
Усі учасники отримали грамоти від профкому та «Просвіти», а переможці — заслужені нагороди. Та головне — кожен виніс із цього заходу щось більше, ніж просто диплом чи оплески: натхнення, силу та розуміння, що слово Шевченка — це не лише історія, а й наше сьогодення.
Список переможців
Від Колегії та профкому студентів:
- гран-прі — Олег Парнета
- 1-ше місце — Андрій Ціпкайло
- 2-ге місце — Святослав Покорчак
- 3-тє місце — Олена Тіцька
Від «Просвіти»:
- 1-ше місце — Юлія Гапонюк
- 2-ге місце — Дар’я Савенко
- 3-тє місце — Олександра Бондар
