День народження Тараса Шевченка, нашого національного генія, мислителя і пророка, — воістину великий день нашої історії. У своїй автобіографії Шевченко писав: «Історія мого життя є часткою історії моєї Батьківщини».
Ми чуємо його голос, як і чули його патріоти на трьох революціях: Студентській революції на граніті, Помаранчевій революції та Революції гідності. Чуємо і сьогодні з політичних зведень про втрати українців у жорстокій, страшній російсько-українській війні, яку розв’язала московитська держава супроти України. Шевченко знав московщину, знав її темні устремління щодо України — і звідти незламне: «Борітеся — поборете!».
Про поета як борця за долю України, про його геніальне слово йшлося на конкурсі на найкраще читання творів Шевченка 7 березня у Львівській політехніці. Цей конкурс започаткований у Політехніці ще в 1988 році, коли наші славні шевченколюби ще й не народились і не відчули неправди та неволі в нашому не дуже й гармонійному світі.
А 5 березня традиційно Шевченківські читання проводили в Інституті хімії та хімічних технологій, в аудиторії 101, яка наче створена не тільки для проникнення у складні хімічні процеси, а й для виховання світогляду, бо в ній крім щорічних шевченківських читань відбувалися різноманітні мистецько-літературні події та вистави з промовистими назвами: «Шевченко і Стус», «Лірика Івана Франка», «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Ставили тут і виставу «Бояриня» Лесі Українки.
В останні роки такою діяльністю опікується директор інституту Володимир Скорохода. Незайвою і небуденною є інформація про те, що власне в цій аудиторії Львівської політехніки в 1907–1908 роках читала лекції з хімії лауреатка Нобелівської премії в галузі хімії Марія Склодовська-Кюрі.
Заступник декана Олександр Іващук подбав, щоб переможці конкурсу хіміків не залишилися без подарунків. Отже, цьогоріч нагородою стали три гарно зроблені погруддя Шевченка різного розміру, залежно від присудженого місця, на пам’ять студентам про цю сторінку їхньої біографії у Львівській політехніці.
В університетському конкурсі взяли участь 20 осіб, серед них і три студенти-хіміки. Багато творів Шевченка відзначаються поетичною красою, злетом думки чи ідеєю святості почуттів матері, але цьогоріч більшість студентів, які змагалися за призові місця, вибрали поезію, в якій гнів і біль поета за долю України особливо торкають душу, де домінують рядки віри в «лицарів великих» і в перемогу ідеалів правди та добра.
На конкурсі тричі звучала в різній інтерпретації епохальна поема «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє», двічі — неперевершений «Кавказ»: один читець виступав з уривком, другий читав весь твір. Нудно не було. «Музу» зі знаменитого триптиха ми слухали двічі.
До складу журі від Товариства «Просвіта» входили Христина Бурштинська та Ольга Недзвецька. Цьогоріч, як і останні роки, конкурсом опікувалося не лише Товариство «Просвіта» Львівської політехніки, а й профком студентів і аспірантів. Хочу сказати добре слово про голову профкому Анастасію Вакарчук, яка підтримує та виступає організаторкою таких потрібних національно-патріотичних заходів, зокрема в нашому технічному ЗВО. На цьогорічному конкурсі крім читців, які були основними виконавцями творів Шевченка, перед кожним виступом дві студентки з профкому зачитували короткі тексти, що торкались або нюансів життя поета, або безпосередньо поезії, про яку йшлося. Не залишилися без уваги присутніх і вишиті, вже класичні, чоловічі сорочки, і модні сукні дівчат з яскравим національним колоритом.
У підсумку визначено сімох переможців:
- від «Просвіти»:
- Юлія Гапонюк (ІППО) — перша премія;
- Дар’я Савенко (ІСТР) — друга премія;
- Олександра Бондар (ІХХТ) — третя премія;
- від профкому студентів та аспірантів:
- гран-прі здобув Олег Парнета (ІБІС);
- Андрій Ціпкайло (ІКНІ) — перша премія;
- Святослав Покорчак (ІНЕМ) — друга премія;
- Олена Тіцька (ІГСН) — третя премія.
Конкурс відбувся. Війна й далі котиться Україною, несучи на своїх зловісних крилах горе та біду. У ці повні напруги і тривоги дні звертаюся до всіх нас словами великого Шевченка з поеми «І мертвим, і живим…»:
Свою Україну любіть,
Любіть її во врем’я люте...
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
