На початку цього року дві талановиті студентки третього курсу кафедри систем штучного інтелекту Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки Ліліана Мірчук і Анастасія Веретільник посіли друге місце на міжнародному конкурсі 3D-друку CezeriFest в Анкарі. Вони стали єдиними учасницями з України та представили унікальний освітній проєкт — 3D-модель закону Ома, що допомагає візуалізувати основи фізики для школярів. Дівчата поділилися своїми враженнями, викликами, що постали перед ними, та моментами, які найбільше запам’яталися.
— Як ви дізналися про змагання?
— Викладачі часто надсилають нам інформацію про конкурси, конференції та інші можливості, щоб залучити до просвітницької діяльності за межами інституту, тому ця пропозиція не стала для нас новиною. У жовтні ми дізналися про змагання, у якому могли брати участь команди з двох осіб. Це видалося нам зручним, адже ми товаришуємо з першого курсу, часто працюємо разом і нам це добре вдається, тож вирішили спробувати свої сили.
— Як відбувався відбір учасників в Україні?
— Нам надіслали шаблон, у якому потрібно було коротко описати нашу модель: ідею, мету, реалізацію, пояснення, що ми використовуємо, і кілька фото. Згодом ми отримали запрошення до Туреччини як конкурсанти від України. Спочатку ми не могли повірити, адже лише опановували 3D-моделювання, проте були дуже раді, бо це була чудова нагода навчитися чогось нового.
— Чи хвилювалися ви перед тим, як їхати за кордон і представляти Україну?
— З нами сконтактувалася представниця цього конкурсу в Україні й пояснила, як усе відбуватиметься і як дістатися, тож ми мали всю інформацію. Спочатку було трохи хвилювання, особливо в аеропорту, бо ми вперше летіли літаком. Але всі переживання зникли, коли ми поселилися та почали знайомитися з іншими учасниками. До нас дуже добре поставилися організатори й учасники з інших країн, це будо приємно, тож наше перебування в Туреччині було для нас комфортним і без зайвих клопотів.
— Розкажіть більше про тему вашого проєкту. Чому обрали саме її?
— Нам потрібно було вибрати шкільну тему й пояснити її дітям за допомогою 3D-моделі. Ми довго думали, яку тему взяти, згадували свої шкільні й усвідомили, що фізику важко зрозуміти без практики. Принаймні в наш час нам цього бракувало. Тому ми зупинилися на законі Ома, адже принцип електрики справді важко осягнути без наочних прикладів.
— Якою була ваша 3D-модель?
— Наша ідея полягала в тому, щоб пояснити складні фізичні закони через казки, адже діти їх люблять, і це допомагає краще сприймати інформацію. У нашому проєкті Санта-Клаус уособлював напругу, що роздає подарунки (електричний струм), а комин виконував функцію провідника. Це була зимова казка, де середовище складалося з холодної погоди та теплого будинку.
— Які труднощі виникали під час розроблення 3D-моделі?
— Ми не мали великого досвіду роботи з 3D-друком, хоча думали, що це буде легше. Спочатку ми припустилися помилки, надрукувавши занадто тонкі фігурки, тож довелося переробляти. Проте ми вчилися на своїх помилках, багато разів переробляли, і з часом зрозуміли, як усе працює.
— Як відбувалися змагання?
— Спочатку нам пояснили, як користуватися 3D-принтером, адже є різні моделі, і потрібно знати як працювати саме з цією. Потім нас поділили на дві групи: перші п’ять команд працювали над моделями для конкурсу, а інші п’ять ознайомлювалися з Туреччиною: відвідували цікаві екскурсії, музеї, брали участь у культурних заходах. Згодом групи помінялися місцями. Це був не тільки навчальний, а й культурний досвід, що доповнив нашу поїздку новими знаннями про традиції, мистецтво та звичаї.
— Як ви спілкувалися з іншими учасниками?
— У нас панувала дружня атмосфера. Ми допомагали одне одному, обмінювалися досвідом, багато спілкувалися та проводили час разом. Учасники були з різних країн, як-от Киргизстан, Пакистан, Бангладеш, Танзанія та Турецька Республіка Північного Кіпру. Ми стали єдиними представниками України, і це був чудова можливість практикувати англійську мову, що також додавало нам досвіду.
— Які емоції були, коли ви дізналися, що посіли друге місце?
— Для нас уже було перемогою потрапити на конкурс, адже ми мали мало досвіду, і рішення поїхати було спонтанним. Тому, коли почули, що посіли друге місце, не могли повірити. Інші учасники також представили дуже хороші проєкти, і ми не сподівалися такої високої нагороди. Це була величезна радість і задоволення від нашої роботи. Ми зрозуміли, що недарма доклали стільки зусиль і взяли участь у конкурсі.
— Що порадите студентам, які вагаються брати участь у таких проєктах?
— Треба бути впевненими в собі й не боятися. Це неймовірний досвід, і емоції, які ви переживатимете, не можна порівняти ні з чим. Пробуйте, адже це не тільки шанс на перемогу, а й можливість зав’язати нові знайомства та здобути досвід, який стане у пригоді в майбутньому.
— Які подарунки ви отримали за друге місце і як їх використовуватимете?
— Нам подарували 3D-принтер, який ми вже використовуємо на кафедрі, а також ноутбук, який ми вирішили передати військовим через благодійну організацію RAZOM FOR UKRAINE, адже їм він буде корисніший. До ноутбука ми додали маленькі тематичні подарунки — 3D-моделі території України, щоб зігріти серця наших захисників.
Здобуте друге місце на міжнародному конкурсі CezeriFest стало важливим досягненням для студенток Львівської політехніки. Вони не тільки гідно представили Україну на міжнародній арені, а й довели, що навіть складні наукові поняття можна подати дітям у захопливій і зрозумілій формі. Їхній успіх надихає інших студентів шукати нові можливості для розвитку, адже участь у таких конкурсах — неоціненний досвід, який відкриває нові перспективи для майбутнього.
