20 жовтня 2025 року в Актовій залі Львівської політехніки відбулася публічна лекція ветерана російсько-української війни, кандидата історичних наук, старшого викладача кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини Романа Кузьмина. Тема лекції: «Перший ректор-українець Львівської політехніки: до 180-річчя народження Юліана Медвецького». У межах заходу також представили банерну виставку, присвячену життю, науковій та громадській діяльності інтелектуала.
Захід організувала кафедра історії, музеєзнавства та культурної спадщини інституту гуманітарних та соціальних наук спільно з Центром промоції Львівської політехніки.
Постать Юліана Медвецького, безперечно, посідає вагоме місце в історії української науки. Учений широких інтелектуальних обріїв — український геолог і мінералог, якого справедливо вважають засновником геологічної науки в Галичині. Перший професор-українець Львівської політехніки. Його тричі обирали ректором (1879–1880, 1884–1885, 1887–1888), і двічі він був деканом Школи технічної хімії (1875/76–1876/77). У системі щорічного обрання ректора це свідчило про значний авторитет і довіру з боку професорсько-викладацького колективу. Протягом десятиліть науковець був однією з провідних постатей Політехніки, виховавши цілу генерацію дослідників. Один із членів-засновників Наукового товариства імені Шевченка, якому заповів власну бібліотеку.
Юліан Медвецький народився 18 жовтня 1845 року в Перемишлі у родині державного службовця. Початкову освіту (чотири класи) здобув у головній нормальній школі (Hauptschule) в Перемишлі, а згодом навчався у Перемишльській німецькій гімназії, яку закінчив 1864 року. Досконало знав німецьку мову, вивчав латину та давньогрецьку. У гімназійні роки долучився до таємного товариства «Громада», який заснував його близький друг і земляк Анатоль Вахнянин, що тоді працював помічником учителя. Будинок родини Медвецьких перетворився на осередок українського молодіжного життя у Перемишлі. У 1864 році він вступив до Віденського університету, де спочатку навчався на теологічному відділі (1864–1866), а після двох років перевівся на філософський факультет, де вивчав мінералогію та геологію. У 1866 році його товариш Анатоль Вахнянин заснував у Відні Українське академічне товариство «Січ», ставши його першим головою. Серед 27 членів-засновників був і Ю. Медвецький. Товариство сприяло формуванню української національної свідомості серед студентства Галичини та Буковини, організовувало зустрічі, обговорення, дискусії й протистояло політиці полонізації. Паралельно з громадською діяльністю інтелектуал розпочав наукову працю в Цісарсько-королівському геологічному закладі у Відні (1868), поєднуючи дослідження з навчанням, яке завершив наприкінці 1872 року. Юліан Медвецький брав участь в експедиційних дослідженнях Південних Альп і гірських районів Моравії. Саме до цього періоду належать його перші наукові публікації, що заклали підвалини подальших геологічних студій.
З вересня наступного року (1873) геолог обійняв посаду професора кафедри мінералогії і геогнозії в Цісарсько-королівській Технічній академії у Львові. Паралельно науковець викладав у Львівському університеті (Університеті Франца І) як екстраординарний доцент. Попри неодноразові пропозиції очолити кафедру, Медвецький залишався відданим Львівській політехніці, з якою пов’язав усе своє професійне життя.
Професор належав до покоління вчених, які бачили в науці практичний інструмент модернізації краю. Завдяки його ініціативі при Політехнічній школі були створені нафтова (згодом — нафтогазова) та керамічна станції, що готували фахівців для промислових галузей Галичини, які стрімко розвивалися. Медвецький систематично поповнював мінералогічно-геологічну колекцію: здійснював придбання, організовував обміни, передавав зразки з власних експедицій. У його науковій діяльності фігурують також дослідження метеоритів — від виїздів на місця падіння до публікації результатів хімічного аналізу. Колекція, створена під його керівництвом, була визнана однією з найкраще впорядкованих у Європі. Однак у 1963 році частину фондів передано до Івано-Франківська, де вони стали основою колекції Інституту нафти і газу.
Юліан Медвецький поєднував викладацьку діяльність з активною участю в організаційному житті Політехніки. Він послідовно розвивав практичний підхід до навчання, вважаючи, що геологічна освіта неможлива без безпосереднього знайомства з природним середовищем. Є свідчення, що з його ініціативи проводили навчальні виїзди та польові заняття для студентів у різних регіонах Галичини та за її межами.
Науковець дбав про академічну культуру взаємоповаги та рівноправного ставлення до представників різних конфесій. За його каденції надавали увагу релігійним святам за візантійським обрядом для греко-католицьких студентів і викладачів, що стало важливим кроком у напрямі інституційної відкритості. Юліан Медвецький добре розумів становище українського студентства й послідовно підтримував його освітні ініціативи, однак у політичних питаннях залишався поміркованим, дистанціюючись від радикальних рухів.
Окрему ділянку його праці становила робота з університетською бібліотекою. Науковець опікувався оновленням книжкових фондів, ініціював придбання наукових видань і навчальних матеріалів, сприяючи підвищенню рівня забезпечення навчального процесу.
Ю. Медвецький належав до членів і симпатиків провідних українських громадських інституцій. Зокрема, він підтримував Товариство українських студентів Політехніки «Основа», якому подарував книги для студентської бібліотеки. Український вчений також безпосередньо долучився до роботи товариства «Просвіта», належав до членів цього товариства. Цей крок був продовженням його вибору української ідентичності, який він зробив ще в Перемишльській гімназії та розвивав у Відні в товаристві «Січ».
Також Ю. Медвецький був членом-засновником Наукового товариства імені Шевченка. Відомо, що він став дійсним членом товариства 9 лютого 1874 року. Як висококваліфікованого фахівця, його неодноразово висували до керівного органу НТШ. На загальних зборах НТШ 11 травня 1893 року Медвецького обрано до складу Математично-природничо-лікарської секції товариства. Також він входив до Фізіографічної комісії НТШ.
У науковця була велика особиста бібліотека, яку він формував упродовж життя і заповів Науковому товариству імені Шевченка. Книги стали вірними порадниками та джерелом наукових звершень ще зі студентських років, а тепер є історичним свідченням, що ілюструє його фахові пріоритети й наукове оточення.
Поряд з українськими культурно-освітніми інституціями науковець був одним із засновників і багатолітнім керівником Польського товариства природознавців імені Коперника у Львові. Активна наукова та громадська діяльність не могла залишитися поза увагою крайової влади Галичини. Як талановитий і водночас досвідчений геолог Ю. Медвецький був багатолітнім членом Крайової гірничої ради.
Кінець XIX — початок XX століття став періодом найвищого наукового та суспільного визнання українського науковця. 12 листопада 1887 року його обрано членом-кореспондентом Математично-природничого відділу Академії наук у Кракові, а згодом він стає дійсним членом Краківської академії. У жовтні 1912 року за визначні заслуги в науці йому одному з перших присвоєно почесний титул doctor honoris causa Вищої технічної школи.
Помер Юліан Медвецький 7 січня 1918 року у віці сімдесяти трьох років і урочисто похований на Личаківському цвинтарі у Львові. Дослідник є автором понад ста наукових робіт. Зокрема, перу українського науковця належать підручники з петрографії та мінералогії. Громадська діяльність професора була спрямована на участь у провідних українських наукових і просвітницьких товариствах Галичини. Яскравим прикладом цього слугує його членство в НТШ. Попри це, український науковець теж активно працював у польських та австрійських наукових і громадських інституціях, що свідчить про його відкритість до діалогу та європейський масштаб мислення. Своєю багатогранною працею Юліан Медвецький утвердив авторитет української науки в колі європейської інтелектуальної спільноти, а його життєвий шлях і сьогодні є невичерпним джерелом натхнення для сучасних науковців і викладачів Львівської політехніки.
