Юрій Цепліцький, студент четвертого курсу нашого університету, став переможцем хакатону INT20H та поділився з нами своєю історією.
— Юрію, розкажіть докладніше про хакатон.
— Змагання під назвою INT20H — це хакатон на 20 годин. Суть полягає у тому, щоб виконати поставлене завдання за певний проміжок час, у нашому випадку — за 20 годин. За цей час ми мали впоратись із завданням і гідно представити результат. Цей захід надає учасникам можливість розвинути свої навички, поспілкуватися з представниками ІТ-компаній і дізнатися про кар’єрні можливості в галузі. Щороку в хакатоні різні спонсори, які й складають завдання для учасників. Також змагання має кілька категорій, і ми змагалися саме в Data Science. Цього року спонсором була компанія, яка спеціалізується на онлайн-платежах, тож і тестове, і ключове завдання на хакатоні були пов’язані з цією сферою. У першому завданні, завданні класифікації, ми мали визначити, чи буде транзакція шахрайською. Вже у процесі самого хакатону потрібно було передбачити, скільки шахрайських транзакцій може бути у майбутньому.
— Хто був організатором цього змагання?
— Захід організувала спільнота Best Kyiv. Взяти участь можна було як очно, так і онлайн. Ми змагалися в онлайн-режимі, оскільки очна присутність потребувала більше часу, зокрема на поїздку до Києва. Звичайно, набагато цікавіше було б поїхати, але онлайн-режим теж хороший варіант.
— Як ви стали учасником?
— Ми з моїм колегою обидва працюємо у сферах, пов’язаних із даними. Ідея стати учасниками такого змагання в нас зародилася досить давно, але постійно відкладалась. Якось я натрапив на оголошення про цей хакатон і вирішив, що варто спробувати. Були накладки з часом, адже ми і працюємо, і навчаємось, але, на щастя, встигли взяти участь.
— Чи готувалися ви до хакатону INT20H?
— У змаганні такого типу ми з Андрієм брали участь уперше. Найбільша частина підготовки стосувалася саме моральної складової — ми хвилювалися, тому потрібно було налаштувати себе на участь. Також переглядали завдання з хакатонів минулих років, пробували їх виконати та зорієнтуватися.
— Які були труднощі?
— Дуже важливий момент, який ми усвідомили вже під час виконання тестового завдання, — потрібно закріплювати за кожним певну роботу. Якщо в когось з’являється ідея, її варто обговорити та розподілити обов’язки, адже це допомагає успішно поєднати навички та суттєво економить час. Із самого початку ми випустили з уваги цю деталь, що створило певні труднощі. На ключовому завданні хакатону ми намагались дотримуватися цього принципу, але брак часу трохи завадив. Тому кожен з нас старався реалізувати власну ідею, і наприкінці ми спробували їх об’єднати. Хоча ми мали спільну ідею, нам не зовсім вдавалося втілити її та перевершити команди, які вже подали свої результати на початковій стадії. Це неабияк погіршило наш настрій. Наша помилка полягала саме в тому, що ми не висували наших ідей на оцінювання, постійно вагаючись. Змінюючи рішення, ми просиділи всю ніч у роздумах, хоча могли б подати на оцінювання одну з ідей, побачити результат і працювати над її вдосконаленням. Вже коли час подання ідей добігав кінця, ми показали просто те, що в нас було, аби хоча б щось презентувати. На той момент ми геть не сподівалися на успіх, але, побачивши результат, були приємно здивовані. Решту часу витратили на підготовку презентації.
— Що ви відчували, коли перемогли?
— Ми, буквально висунувши одну ідею, дістали чудову оцінку й одразу посіли призове місце. Після стількох годин праці, переживань, безсонної ночі в нас ще вирував адреналін, була буря емоцій. Усвідомлення того, що ми недаремно так сумлінно працювали, давало колосальне задоволення.
— Чи допомагають знання, здобуті під час навчання у Львівській політехніці, на змаганнях, у роботі та в житті?
— На початку навчання було досить важко адаптуватися до системи, але з кожним семестром ставало цікавіше. З’являлося більше профільних предметів, які хотілося вивчати глибше. Кожного семестру кількість профільних предметів змінювалася, і це підтримувало жагу до навчання. Зараз я вже працюю за фахом і в майбутньому планую далі розвиватись у цій сфері та в суміжних з нею. Завдяки вступу до Львівської політехніки я зміг визначитися з діяльністю, яка мені до душі. Здобуті в університеті знання та навички — для мене крута можливість, адже ми вивчали багато чого, і в певних життєвих ситуаціях це виявляється дуже корисним. Досить часто мої робочі завдання схожі на ті, що я виконував під час навчання в університеті, а це значно полегшує мою роботу.
— Чому для вступу обрали саме Львівську політехніку?
— За моїми результатами ЗНО я розумів, що маю можливість вступити до бажаного навчального закладу. Я сам з Тернополя, тому на мій вибір вплинуло ще й розташування — обирав університет, який не надто далеко від дому. Зупинився на місті Львові, відповідно, тут розглядав два університети. Коли ознайомився зі спеціальностями, які пропонувала Львівська політехніка, зрозумів, що це саме те, що мені підходить. Так і обрав для себе університет.
