Дорогі друзі політехніки!
Як часто в непрості останні роки застеляє величне небо нашої Політехніки темний колір печалі.
Цей чорний колір, ніби смерч
На барв райдужних зорі,
На звіти, справи, календар,
На цифри в упокорі.
І на дорогу, по якій
Несем життя двосічність:
І чорний колір навісний,
І щедру, білу вічність!
Сьогодні від нас так несподівано відійшов який же славний Чоловік, скільки добрих справ завдяки своїй фінансовій ерудиції, моральним чеснотам, людяності зробив Він для стабільного розвитку рідної Політехніки, а тим самим – добра для кожного з нас!
Як часто звертались ми до Нього із своїми проханнями, дивуючись, у якому напруженому ритмі доводилось йому працювати.
А ймення ЙОМУ – АНАТОЛІЙ СТЕПАНОВИЧ МОРОЗ!
І сьогодні, задумуючись про незбагненний присуд Долі, стоячи перед ликом вічних істин, висловлюємо слова нашого визнання і подяки за Його працю для Політехніки із запевненнями:
Ви, дорогий Анатолію Степановичу, належите до тих, яких не забувають!
ВІЧНАЯ ВАМ ПАМ’ЯТЬ!