Щороку 15 жовтня відзначають Міжнародний день білої тростини – день солідарності з людьми, що мають порушення зору. У Львові людей, які мають І та ІІ групу інвалідності із зору, є більше 1 300 осіб. На Львівщині їх приблизно 3 тисячі, включно з дітьми.
За словами керівниці Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка» Оксани Потимко, порівняно з іншими містами України Львів є досить зручним для незрячих.
– Жодне місто в Україні не має 80–85% озвучених світлофорів, облаштованих доріжок, понижених бордюрів і такої кількості низькопідлогових автобусів, тролейбусів і трамваїв. Перевага Львова також у тому, що всі дитячі бібліотеки міста мають книги шрифтом Брайля. Такої послуги більше немає ніде, – каже Оксана Потимко.
Серед основних проблем, за її словами, є невідремонтовані дороги, ями й неетичне поводження приватних фірм і підприємств, які ставлять на тротуарах вивіски та рекламні конструкції. Через них незрячі та слабозорі не можуть спокійно перейти.
– У кожної незрячої людини є свої виклики та проблеми. Наприклад, незрячим досить складно піти на ринок чи в супермаркет. Тут на допомогу можуть прийти хіба що пересічні львів’яни. Звісно, завжди з магазину можна замовити доставку, проте на це потрібні і додаткові кошти і можливості, – зазначає керівниця Ресурсного центру.
Більшої допомоги від держави Оксана Потимко хотіла б у підготовці фільмів з аудіодискрипцією. Лише минулого року таких фільмів у Львові було підготовлено 8, загалом їх уже було більше 100.
– Ми у Львові практично власними силами робимо кіно для незрячих. Звісно, хотілося б, щоб держава більше у цьому допомагала. Вважаю, що фільм не має право вийти на екрани, якщо він не адаптований для незрячих та нечуючих, – каже Оксана Потимко.
