Третьокурсник кафедри систем штучного інтелекту Михайло-Іван Філіпенко разом із командою зі своєї спеціальності активно долучається до конкурсів, олімпіад, вишколів. Цього літа хлопці на Міжнародній літній школі з програмування, що відбулася в Ужгородському національному університеті, вибороли третє командне місце у другій лізі. А коли це число газети вийде у світ, уже буде відомо результат другого туру чемпіонату світу з програмування.
Досвід Літньої школи
Разом із Михайлом-Іваном в Ужгороді змагався його однокурсник Северин Цяпка та другокурсник Арсен Подоба. До участі достатньо було зголоситися. Змагалося близько 50-ти команд, котрі поділили на дві ліги. У другій лізі, де брали участь наші студенти, було понад 30 команд. Тож можемо впевнено сказати, що перегони виявилися непрості, а політехніки таки ввійшли до найсильніших.
Загалом Літня школа тривала тиждень. Щоранку студенти слухали лекцію, потім упродовж п’яти годин виконували завдання, тобто змагалися, а ввечері аналізували свої роботи.
Моєму співрозмовникові тематика лекцій частково була вже знайома (слухав це в університеті), однак дещо почув і нове. Доводилося виконувати завдання різної складності. Їх добирали за темами лекцій.
Михайлові-Івану ця літня школа дала новий досвід і знання, а також знайомства, спілкування, друзів. На його думку, є чого навчитися у більш досвідчених учасників, які на літньому вишколі не вперше.
Обирав фах за назвою
Школярем Михайло-Іван дуже любив математику і фізику:
– Коли потрапляєш до вчителя, який цікаво і зрозуміло пояснює, багато знає і мотивує тебе, то його предмет неможливо не любити. Навіть якщо не дуже хочеться, починаєш усе розуміти і вчити. І щоразу складніші задачі без проблем піддаються розв’язуванню.
Шкільна математичка не раз наголошувала, що якщо хлопець не вступатиме на комп’ютерну спеціальність, то цього ніхто не зрозуміє, адже з таким математичним складом розуму, на її думку, треба обирати такий фах, щоб застосовувати свої знання. Позаяк ЗНО з математики склав на 192 бали, то вибір став очевидний.
Однак куди саме вступати, Михайло-Іван вирішував довго. Дізнався про системи штучного інтелекту у політехніках Львова і Києва. Закономірно, що обрав Львів, оскільки сам львів’янин.
– Вирішив стати програмістом. А спеціальність шукав за привабливою назвою. Хотілося, щоб це було щось нове і сучасне. Зупинився на СШІ, адже три роки тому це була новостворена спеціальність. Нас, абітурієнтів, запевняли, що лекції читатимуть круті викладачі, що до нас на пари приходитимуть представники ІТ-кластеру, – розповідає студент.
Співрозмовник запевняє, що його очікування справдилися, адже в університеті отримує фактично те, що обіцяли при вступі.
– Знаю, що в освіті є певні рамки, за які особливо не можна вийти. Тому якщо вдатися до такого порівняння, то ми на спеціальності вщерть заповнили ті рамки і щільно дійшли до краю – тобто у певних межах отримуємо максимально. Знаю, що на інших спеціальностях нема стільки сучасних підходів, як у нас, – продовжує студент.
Він розповідає про викладачів, які застосовують сучасні підходи до викладання, працюють над собою, беруть участь у чемпіонатах із програмування та виграють їх, долучаються до фахових заходів, конкурсів, змагань.
Михайло-Іван у всіх командних та конкурсних змаганнях бере участь з одногрупниками – Северином Цяпкою, про якого вже згадував, та Андрієм Натяглим. Найближча мета – потрапити на чемпіонат світу з програмування, щонайменше у півфінал, представити там Політехніку.
– Чим цікава спеціальність програміста?
– Насамперед тим, що у ній можна розвиватися вічно. Тут нема такого, що осягнув усе – і далі вже нецікаво. Програмування постійно розвивається, з’являються нові технології. Головне – мотивація. Тоді все можна осилити.
– Ким бачите себе професійно?
– Спершу хочу програмувати на фірмі, потім, можливо, стати проджекменеджером або й свою ІТ-компанію створити.
– А що поза програмуванням?
Михайло-Іван донедавна займався карате, у 13 років виграв кубок світу. Завжди брав участь у чемпіонатах України. А перестав тренуватися лише через розбіжність із тренером у поглядах на ставлення до занять. Нині самостійно ходить до залу, аби підтримувати форму.
Вільного часу хлопець практично не має, адже постійно готується до якихось конкурсів, ходить на тренінги в ІТ-фірму.
А ще він любить подорожі. Завдяки тому ж карате об’їздив 13 країн світу. Півроку тому з друзями побував у Португалії.
