«Кобзар» Тараса Шевченка досі залишається у цензурованій версії. Мовознавець Микола Зубков, викладач Харківського університету, а тепер Національного університету «Львівська політехніка», запрезентував у Львові заборонений «Кобзар».
Микола Зубков багато років тому вирішив відсіяти зерно від полови і таки з’ясувати, що ж насправді писав Тарас Шевченко в своїх віршах. Для того 8 років вичитував його рукописи і діаспорні видання.
Уявіть собі 26-річного хлопця, художника Тараса Шевченка. Він пише вірші не публічно, а для себе. Але його друзі вирішують видати цю поезію і зробити сюрприз для Тараса. Так у 1840 році побачила світ збірка «Кобзар», уже із першими виправленнями цензури. Коли Шевченко прочитав, зізнався, що ледь упізнав свої слова.
– Промовистий є запис Шевченка у його «Щоденнику»: «Сьогодні цензура випустила зі своїх пазурів мої безталаннії думи та так, проклята, їх одчистила, що я ледве впізнав своїх діточок». Шевченкові пощастило не дожити до більшовицької цензури, – розповідає Микола Зубков.
За царських часів цензурували те, що критикувало імперію, більшовики ж часто викидали згадки про Бога. А їх у Шевченка було аж 1,5 тис. На ньому поставили тавро безбожника, змінюючи у його віршах часом лише одне словечко.
– «Нема правди на сім світі, немає й на небі» – таке побачите у всіх «Кобзарях». А у Шевченка: «Нема правди на сім світі, хіба що на небі». Є надія, що там – на небі, хоч є правда. Але це переписали. Отакі деталі. А диявол де ховається? От в тих деталях, – пояснює дослідник.
Аби повернути справжнього Тараса Шевченка, Микола Зубков опублікував уже шосте доповнене видання «Кобзаря» без цензури. Нині це – єдина правдива версія «Кобзаря» з оригінальним текстом.