У Львівській політехніці 25 червня відбулася зустріч із виконавчим директором Реєстру збитків для України Маркіяном Ключковським, який розповів академічній спільноті про унікальний механізм, що може стати найбільшою репараційною програмою в історії міжнародного права.
Організував зустріч Міжнародний інститут освіти, культури та зав’язків з діаспорою спільно з Інститутом права, психології та інноваційної освіти
— Тема, з якою я до вас звертаюся, непроста. Та вона дає надію. У найтемніші дні війни ми продовжуємо вірити у справедливість. Як сказав Вацлав Гавел — «правда і справедливість завжди перемагають», — наголосив керівник реєстру.
Проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв'язків Наталія Чухрай, вітаючи гостя, підкреслила:
— Ваш вклад у документування злочинів, руйнувань, збитків — це внесок у створення механізмів міжнародної відповідальності, у відновлення справедливості. Слова Вацлава Гавела: «Правда і любов повинні перемогти брехню і ненависть» — це не просто красиві слова — це дороговказ для всіх, хто працює заради миру через правду.
Модерував зустріч голова Вченої ради Львівської політехніки, директор Інститут права, психології та інноваційної освіти Володимир Ортинський.
Статистика, яку оприлюднив Маркіян Ключковський, вражає масштабом. За оцінками Світового банку, станом на кінець 2024 року сукупні втрати України — понад 589 млрд доларів. Це лише частина правди. Бо не враховані страждання людей, втрата життя, довкілля, культурної спадщини. Реальна цифра — ймовірно від 750 млрд до трильйона доларів.
— Це лякає. Та найкращий спосіб боротись зі страхом — діяти. Те, що відбулося в Україні — це не лише трагедія, а й виклик, який потребує системної відповіді. Наша мета — відшкодування всіх завданих збитків у повному обсязі.
Маркіян Ключковський детально пояснив, чому для України довелося шукати нові шляхи:
— Історично існує лише три основні способи формування механізмів репарацій. Перший — одностороннє визнання державою своєї відповідальності за завдану шкоду. Другий спосіб — двосторонній механізм, коли держави домовляються про компенсації після конфлікту. Третій спосіб — через рішення Ради Безпеки ООН.
Проте для України жоден із цих способів наразі не працює. Росія не визнає своєї відповідальності, не бажає домовлятися з Україною і блокує всі відповідні рішення в Раді Безпеки ООН. Тому ми пішли іншим шляхом — разом із державами, які визнають цінність міжнародного права та готові його підтримувати.
Як наголосив гість Львівської політехніки, реєстр збитків базується на міцній правовій основі.
— Наша робота ґрунтується на статтях про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, ухвалених у 2001 році. Згідно зі статтею 31, держава, яка порушила міжнародне право, зобов'язана відшкодувати збитки постраждалим. Це фундаментальне правило, якого ніхто не може заперечити, — наголосив Маркіян Ключковський.
Важливою віхою стала резолюція Генеральної Асамблеї ООН від 2 березня 2022 року, яка засудила агресію росії проти України, визнавши її порушенням Статуту ООН. Це стало міжнародно-правовим визнанням того, що Росія вчинила акт агресії.
Реєстр збитків був створений під егідою Ради Європи за участі 43 держав та Європейського Союзу.
Критерії максимально прості: шкода має бути завдана після 24 лютого 2022 року, на території України в її міжнародно визнаних кордонах (включаючи Крим і Донбас), і вона має бути результатом міжнародно-протиправних дій російської федерації.
— Ми сформували перелік з 43 категорій шкоди, за якими можна подавати заяви», — розповів Ключковський. Серед них особливо болючі категорії, зокрема, про випадки важких тілесних ушкоджень, катувань, сексуального насильства, позбавлення волі, примусової праці чи служби. Це стосується як дорослих, так і дітей, у тому числі депортованих з України, — пояснив керівник Реєстру збитків для України.
Очікування щодо кількості заяв вражають — від 6 до 8 мільйонів заяв. Якщо ці очікування справдяться, реєстр збитків України і ширша система компенсацій стануть найбільшою репараційною програмою в історії міжнародного права.
Створення системи для обробки мільйонів заяв потребувало інноваційного підходу.
— Перший — повністю цифровий формат. Ми відмовились від паперових заяв. Логіка проста: 6 мільйонів заяв по одному аркушу — це катастрофа і для процесу, і для довкілля. Найголовніше — безпека. Ми працюємо з дуже чутливою інформацією: паспортні дані, адреси, майнові записи. Люди повинні бути впевнені, що ці дані не зникнуть і не потраплять у руки ворога, — пояснив Маркіян Ключковський.
Рішенням стала інтеграція з «Дією». Через веб-портал реалізували послугу подання заяв до реєстру збитків. Для обробки величезних обсягів даних активно використовуються сучасні технології. Йдеться не лише про чат-боти, а й про інструменти для аналізу даних, групування, перевірки достовірності заяв, пошуку дублювань.
— Та штучний інтелект не буде приймати рішень самостійно — всі дії контролюються людьми. Рішення приймає лише людина, — наголосив керівник Реєстру збитків для України.
Особливу роль відіграють супутникові знімки. Наприклад, супутникові знімки будинку в місті Попасна чітко демонструють, що у жовтні 2020 року він був цілим, а у травні 2022 — зруйнований. Це дозволяє швидко підтвердити факт руйнування.
Станом на сьогодні система вже показує конкретні результати, адже Міністерство реінтеграції реалізує програму відновлення, в рамках якої вже подано понад 36 000 заяв до реєстру внутрішньо переміщених осіб.
— Сума компенсацій, на які подано заяви, вже перевищує 1 мільярд євро. Проте ця сума стосується лише заяв про матеріальні збитки — втрату житла, руйнування іншої нерухомості, — уточнив Маркіян Ключковський.
Важливим етапом стала обробка заяв. На сьогодні понад 12 000 заяв вже пройшли первинну обробку. Більше третини поданих — уже розглянуті, і ті, що відповідають критеріям прийнятності, включають до реєстру та продовжують шлях до компенсації.
— Ми вже перейшли до наступного етапу створення компенсаційного механізму — формування компенсаційної комісії. Саме ця комісія розглядатиме подані заяви по суті, перевірятиме, чи дійсно заявлені збитки — а це сотні мільярдів — мають юридичне підтвердження. За зразок беремо досвід компенсаційної комісії ООН (UNCC), яка розглянула понад 2 мільйони заяв, і понад 57% із них отримали якусь компенсацію. Початкова сума заявлених збитків становила 350 млрд доларів, та фактично було присуджено 52,5 млрд. Комісія працювала 31 рік і завершила свою роботу буквально за тиждень до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Одним із найскладніших залишається питання джерел фінансування майбутніх компенсацій.
— Існують кілька моделей. Перша — добровільна виплата компенсацій Росією. Сьогодні це виглядає малоймовірно, але історія знає приклади: після Другої світової війни Німеччина почала виплачувати компенсації, хоча це теж здавалося неймовірним. Якщо росія не співпрацюватиме, тоді знову постає питання заморожених активів — близько 300 млрд доларів у кількох західних країнах. Так, юридично це складне та безпрецедентне рішення, та воно могло б стати хорошим стартом, зокрема для виплати компенсацій за гуманітарні втрати, — зазначив Маркіян Ключковський.
Важливо, що серед 55 країн, які беруть участь у переговорах, принципова позиція залишається незмінною: саме росія повинна заплатити за завдану шкоду. Інші варіанти не розглядають. Це зобов'язання випливає з міжнародного права і не підлягає сумніву.
Завершуючи свій виступ, Маркіян Ключковський підкреслив:
— Міжнародне право зобов'язує російську федерацію відшкодувати всю шкоду, завдану Україні та українцям її незаконною війною. І саме на це спрямовуємо зусилля. Наша мета — справедливість і відновлення прав постраждалих. І ми крок за кроком йдемо до її досягнення.
