Якщо не кожен із нас вчив, тоді принаймні кожен із нас чув латину. Справді, lingua latinа («латинська мова») своїми термінами та запозиченнями проникла практично в усі сучасні мови світу!
В українській є чимало так званих латинізмів, для прикладу, слова: студент, абітурієнт, університет – всі пішли з латини. Так само сотні інших слів: культура, депутат, депресія, аспірин, адміністрація, вірус, реконструкція, максимум, фортуна й так далі. Часто латинські слова – це терміни на позначення якихось наукових, військових, морських чи інших галузевих справ.
Якщо раніше, у часи Римської імперії та Середньовіччя, латинська була мовою освіти (пісня «Gaudeamus» («веселімося») – досі є універсальним студентським гімном), діловодства, католицької церкви та загалом культури, то в наш час – це мертва мова, яку студенти вивчають і здебільшого швидко забувають... Та й з року в рік в університетах дедалі менше часу приділяють цій давній мові, щораз менше спудеїв можуть пояснити, що ж буквально означає «аlma mater»? Відповідь – «мати годувальниця», себто алегорично університет.
Чимало студентів Львівської політехніки знають відомий вислів «Litteris et Artibus» (Наукам і мистецтвам), який розміщено на головному корпусі нашого університету. Вже значно менше спудеїв знають про те, що ж написано на Науково-технічній бібліотеці Політехніки? Відповідь: «Hic mortui vivunt, et muti loquuntur» («Тут мертві живуть, і німі говорять»). Тобто мова йде про символізм, пов’язаний із книжками, які зберігають у собі пам’ять уже мертвих і німих, що промовляють до нас через слова… Та дуже й дуже малій кількості студентів відомо про такий цікавий факт, що в Політехніці вручають унікальні дипломи почесних професорів!
Саме так, у Політехніці вже понад сотню років зберігається традиція, коли Вчена рада університету надає звання Почесного доктора (Doctor Honoris Causa) діячам науки та культури за визначні успіхи в професійній діяльності. Особливістю цих дипломів Політехніки є те, що їх повністю пишуть на латині: всі слова й усі цифри. У багатьох закордонних ЗВО такі дипломи просто пишуть англійською. Тому професори, які отримали Doctor Honoris Causa Львівської політехніки, дуже дивуються й радіють такому унікальному диплому. Власне, щоб написати повністю на латині диплом Doctor Honoris Causa, то потрібно, щоб хтось здійснив переклад.
Цим зокрема й займається викладачка латини у Львівській політехніці Ірина Сай, яка вже чимало років навчає студентів латинської мови. Вона працює в Інституті гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки на кафедрі іноземних мов. Ірина Сай із дитинства цікавилася минулим та античністю. Дивилася фільми про Індіану Джонса та роздумувала про професію археолога. Але все ж 20 років тому вибрала класичну філологію у Львівському університеті ім. І. Франка. Крім латини, вона спеціалізується ще на старогрецькій, новогрецькій та англійській мовах.
«У Політехніці латину вивчають лише фармацевти та реставратори мистецького напрямку. Для перших – це обов’язково, а для других – за вибором. Раніше також латини навчали ще спеціалістів із документознавства. Для фармацевтів – це вузькоспеціалізований курс, який пов’язаний з різними хімічними та медичними термінами. Натомість у реставраторів більше простору для навчання. Це дуже творчі студенти 5 курсу, яким цікаво дізнатися про історію, побачити щось наживо. Одну з пар ми присвячуємо прогулянці Львовом і розглядаємо латинські написи. Часом буває й таке, що студенти побачать у когось тату на латині, для прикладу, «ars longa, vita brevis» («життя коротке, мистецтво вічне»), «сarpe diem» («лови день») і потім на парі розпитують про них, тоді ми досліджуємо той чи інший вислів, тобто, звідки походить, як виник і так далі», – розповідає Ірина Сай.
Студентами часто керує різна мотивація до вивчення, тому важливим моментом є пояснення, для чого ми щось вчимо?
«Говорячи про будь-яку дисципліну, не можна забувати про мотивацію, що саме мотивує студентів вчитися? На першому занятті я завжди даю відповіді на три запитання: що ми будемо вчити, як ми будемо вчити і чому ми будемо це вчити? Три базових речі, на яких будую свій курс. Важливо вмотивувати студентів уже на першій парі, зацікавити. Одного разу навчала студента, якому було 40 років, то він так захопився латиною, мов мала дитина, дуже нею зацікавився у не лише академічному аспекті», – каже Ірина Сай.
За її словами, багато студентів Політехніки, яких вона вчить також англійської, виявляють зацікавлення до латини. Однак, наразі, не передбачено факультативні заняття з латинської мови, оскільки на кафедрі іноземних мов є певні труднощі з аудиторним фондом. Та в перспективі, у Львівській політехніці можуть з’явитися факультативні заняття з латини.
«Латинська мова є потужним інструментом, допоміжним засобом для вивчення сучасних європейських мов. Дуже багато мов світу базуються на латині, мають запозичену лексику. Опанувавши латину, можна з легкістю вивчити багато інших мов. Однак часто стикаюся з тим, що студенти, які приходять зі школи, мають певний моральний блокатор до вивчення мов. На жаль, учням у школах часто вбивають у голову, що вони, скажімо, мають талант до математики, мають таке мислення, що не підходить для вивчення інших мов. Але це абсурдне твердження. Тому на перших парах із новоспеченими студентами багато часу йде на те, щоб подолати цей психологічний аспект, що насправді кожен може вивчити ту чи іншу мову, якщо просто захоче цього», – говорить Ірина Сай.
У Політехніці навчають латини лише один семестр і це той мінімум за який можна дізнатися, що це за мова.
«Але цього буває замало, бо хочеться більше розповісти й навчити, більш креативно представити латину. На мою думку, курс латини мав би бути рік, тобто два семестри навчання. Така практика є в багатьох університетах. У Політехніці теж раніше два семестри вчили латину, однак відбулися зміни програм навчання й довелося скоротити час», – каже Ірина Сай.
Хоча з року в рік латина дедалі більше відходить у минуле й упереваж цікавить лиш істориків та філологів, однак знання цієї мови є ключем до вивчення італійської, французької, іспанської, португальської мов, які мають чимало спільного з латиною. Крім цього, знання з латини засвідчують наш інтелектуальний рівень та приналежність до європейських традицій освіти. Та й завжди корисно знати декілька крилатих висловів на всі випадки життя. У латині цих висловів сотні, коли не тисячі. Тому «sapere aude» («ризикніть дізнатися») більше про цю давню мову.