Підприємець Юрій Наумець – випускник кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Інституту економіки та менеджменту Львівської політехніки, знаний японознавець, час від часу відвідує свою альма-матер, на запрошення викладачів читає лекції студентам. Ось і нещодавно він прочитав їм лекцію «Прогноз розвитку економіки Японії».
– Кафедра ним дуже пишається, – говорить професор Ліана Чернобай. – Юрій, за рекомендацією нашого директора інституту, а тоді декана факультету економіки та менеджменту професора Олега Кузьміна, разом з іншими 59 першокурсниками вивчав японську мову на кафедрі іноземних мов університету. Із них лише він був ретельним студентом і навіть згодом захищав японською мовою свої бакалаврську і магістерську роботи. Це показник цільовості, відповідальності і вміння ціною великої праці досягати своєї мети. Юрій Григорович – дуже активний громадянин України, часто долучається до різних громадських подій. Не раз був на Майдані, допомагав фінансами. Він – типовий представник кращих випускників нашої кафедри.
Сам Юрій про себе говорить неохоче, зате годинами може розповідати про Японію, її людей, звичаї, економіку, бо є добрим фахівцем японської мови, часто буває в цій країні, має там добрих друзів і просто знайомих. З приємністю згадує свої студентські роки, так ніби це було зовсім недавно:
– Політехніку обрав як один з кращих університетів України. Батьки тоді мешкали в Криму. Батько все життя працював агрономом, мати вчителювала, тож ми разом обирали факультет: хотілося краще розуміти економіку країни, реалізувати себе, тим паче, що економістів тоді дуже бракувало. Коли поїхав до Львова, батьки думали, що я згодом переведуся кудись ближче, адже від дверей 10-го гуртожитку, де я жив, до дверей будинку моїх батьків було 1300 км. Однак Львів для мене відкрив інший світ: тут була інша мова, інша точка зору, менталітет, ставлення до людей, вже були нові переклади видань іноземних фахівців, нові глибокі думки і максимальна підтримка з боку викладачів, керівництва факультету. Вони орієнтували нас на доброго фахівця-практика, вчили бути амбіційними.
Олег Кузьмін і всі викладачі допомагали студентам розкрити свої максимальні здібності, щоб згодом ми могли якнайповніше реалізувати себе. У тих, хто справді вчився, кафедральні навантаження викликали велике піднесення. Ми із задоволенням освоювали технічні предмети, вчилися практично моделювати нові економічні процеси, проводити переговори, вивчали етику, естетику тощо. Пригадую, як у гуртожитку часто вимикали електроенергію, а батареї ледь гріли. Наприкінці непевних дев’яностих ми жили у спартанських умовах, реферати писали при свічці, а про комп’ютери навіть не мріяли. Такі умови дуже концентрували, виховували волю, позитивно впливали на інтелектуальний розвиток, вчили бути самостійним і долати перешкоди у житті. Допомагало й те, що викладачі завжди готові були допомогти з будь-яких питань. Студентські роки – це мої найкращі роки.
– Як далі склалося життя?
– Маючи диплом бакалавра з відзнакою, вступив у магістратуру. На п’ятому курсі брав участь у 15-ти японських конференціях (нині їх уже 60), пишу до них тези. Здійснив свою мрію: вступив до аспірантури, де провчився три роки. Дуже мріяв про стажування в Японії і лише після шостої спроби виграв грант і рік провчився в цій країні. Було іноді так важко, що хотілося покинути все й повернутися в Україну, але вроджена впертість не дозволила цього зробити. І це пішло на користь: із базового рівня знань почав вільно спілкуватися японською мовою. Після Країни вранішнього сонця повернувся до Києва, зайнявся бізнесом і життя закрутило мене в інший бік. Дисертацію, яка базується на японській економіці, наразі ще не захистив, хоча планую обов’язково це зробити саме у Львові, адже мій науковий керівник професор Олег Кузьмін орієнтований на кінцевий результат. Тому й далі продовжую дослідження, контактую з рідним університетом, з професорами, викладаю японську мову, багато їжджу Україною. Ділюся зі студентами своїми знаннями. Допомагаю у підготовці рефератів, проектів тим, хто вивчає японську мову. Це моя подяка університету, який мене сформував, адже я є відображенням моїх викладачів. Всі ці люди мали великий вплив на формування мене як людини, спеціаліста, врешті й японознавця. Якби не вони, не було б мене нинішнього.
– Що порадили б тим, хто хоче вивчати японську мову?
– Мене про це часто запитують студенти. Насправді, коли вчиш японську заради мови, то успіху не досягнеш. Японська мова, яка дуже розвиває логіку, має стати засобом для досягнення більшої цілі. І звичайно – праця, наполеглива і щоденна.
– Що побажали б студентам?
– Хочу побажати їм, щоб будували ту державу, в якій хочуть жити, бо тоді і їхні діти захочуть тут жити. А для того потрібні знання. Вони мають навчитися не лише щось хотіти, а й вміти це зробити. А ще – визначитися, чого конкретно хочуть у житті, адже тільки тоді відкриються ресурси для здійснення мети. Наша молодь має подбати про те, щоб збудувати закордон у власній країні.