Нові міста, нові люди, інша система освіти і справжній виклик для себе — усе це чекає на учасників програми Erasmus+. Для студенток Львівської політехніки — Соломії Максимлюк та Соломії Хомін — ця поїздка стала чимось більшим, ніж просто навчання за кордоном.
Обидві дівчини провели весняний семестр в Економічному університеті в Катовіце, Польща, де не лише опановували нові дисципліни, а й вчилися бути незалежними, гнучкими та відкритими до нового досвіду.
Соломія Хомін дізналася про Erasmus+ ще на першому курсі, під час студентської конференції у Львівській політехніці, де учасники програми ділилися своїм досвідом. Остаточно ж наважилася податися після розмови з викладачами кафедри.
— Саме про можливість поїхати за програмою обміну до Економічного університету в Катовіце я дізналася від викладачки кафедри ЕПІ Марії Кіржецької, за що їй щиро вдячна. Остаточно подати заявку я вирішила вже після розмови з координаторкою міжнародного відділу Лесею Брич, яка докладно розповіла про умови участі та досвід, який можна здобути завдяки програмі, — каже студентка.
Для Соломії Максимлюк поштовхом стала власна внутрішня мотивація, підкріплена підтримкою з боку викладачів і координаторів програми.
— У мене давно була ідея поїхати за програмою обміну. І коли така можливість з’явилася, я відразу нею скористалася. Світ різноманітний і прекрасний, а пізнавати щось нове, розширювати горизонти — це завжди цікаво й корисно, — зауважує дівчина.
Обидві студентки зійшлися в одному: польська система освіти зовсім інша — більше практики, більше самостійності, багато командної роботи.
— Основна відмінність у системах освіти, яку я помітила, — акцент на самонавчанні. Часто завдання були у формі дослідницьких проєктів, групових робіт чи презентацій. Це мотивувало глибше занурюватися в тему, аналізувати й застосовувати знання на практиці, а не просто готуватися до сесії «з конспекту», — розповідає Соломія Хомін.
Соломія Максимлюк додає, що нерідко навчання виходило за межі аудиторій:
— Організатори акцентували на інтерактивному навчанні студентів — учасників програми. Ми працювали в командах щоразу з іншими людьми. Зрозуміло, що така взаємодія — надзвичайно корисний досвід для кожного. Адже учасниками програми були люди різного віку, з різних країн і з різним досвідом. Також цікавими були завдання від викладачів, виконуючи які ми були змушені відвідувати різні установи, наприклад банки та страхові компанії. Це доволі незвично, але корисно. Тож мимоволі ми вдосконалювали комунікативні навички, зокрема вчили польську мову.
Початок програми для обох був непростим — нове середовище, нові люди, інша мова. Проте дівчата швидко змогли адаптуватися, вирішити певні побутові питання та подолати мовний бар’єр.
— Непросто було виступати перед аудиторією іноземною мовою, але з часом це стало природним, — каже Соломія Хомін.
Поряд з навчанням в обох були й легші моменти — побутові відкриття, смішні ситуації, порівняння кулінарних традицій.
— Я остаточно переконалася, що українські вареники кращі за будь-які «пєроґі», равіолі, «дімсами»... А львівські піцайоли печуть піцу краще за тих, хто її придумав, — сміється Соломія Максимлюк.
Особливо приємним моментом для обох дівчат стала реакція викладачів і студентів на те, звідки вони.
— Реакція викладачів і студентів була максимально доброзичливою. Часто вони запитували про ситуацію в Україні, цікавилися безпекою в нашому місті, виявляли співчуття. Проте ми ніколи не відчували якогось виокремлення чи упередженого ставлення, — зазначає Соломія Хомін.
— Слово «Україна» викликає повагу й захват. Багато учасників хотіли дізнатися більше про нашу країну. Для кожного, хто цікавився, Україна — це надзвичайна несподіванка. Відкриття нашої держави для світу має великий потенціал, — запевняє Соломія Максимлюк.
Попри легкість деяких моментів, обидві студентки ставилися до участі у програмі дуже серйозно.
— Програма дала мені колосальний досвід — як у навчанні, так і в особистісному зростанні. Я суттєво поліпшила самодисципліну, навчилася краще організовувати свій час, опрацьовувати матеріал самостійно. Крім того, я почала вільніше спілкуватись англійською — як з одногрупниками та викладачами, так і в повсякденних ситуаціях. Також помітно зріс мій рівень польської мови, — наголошує Соломія Хомін.
— Наше перебування в університеті в Катовіце було влаштоване так, щоб ми постійно перебували в навчальній робочій атмосфері. Це може здатися дивним, але мені такий підхід сподобався, адже я ставила перед собою мету — здобути нові знання, — констатує Соломія Максимлюк.
Особливо емоційно Соломія Максимлюк розповідає про те, завдяки кому цей досвід став можливим:
— Під час навчання за програмою я ні на мить не забувала, завдяки кому можу вчитися, розвиватися, працювати й реалізовувати свій потенціал. Дякую оборонцям України за те, що дають змогу здійснювати мої задуми. Я знаю, що вони, як і я, мріють про нову країну — країну сильних і розумних людей. Я розуміла, що мої зусилля мають бути спрямовані на здобуття нових знань та ідей, щоб пізніше втілити їх у життя на благо рідної землі, для відбудови моєї країни. Переконана, що саме це є найбільшою мотивацією для всього мого покоління.
Ця можливість не була б реалізована без ще однієї людини — Ореста Колещука, завідувача кафедри економіки підприємства та інвестицій. Він постійно підтримував і допомагав у всьому, що стосується кафедри: від оформлення документів до організаційних питань, пов’язаних із програмою обміну.
Дівчата також дали поради тим, хто сумнівається.
— Ми не можемо знати, чого потребуватиме через 10–20 років майбутня версія нас теперішніх. Людське життя — не бізнес-план. Це щось значно складніше. Тому варто прислухатися до порад досвідчених наставників, складати знання й навички у власну «скарбничку», постійно виходити за свою орбіту — ось мій універсальний рецепт, — ділиться Соломія Максимлюк.
— Це лише кілька місяців вашого студентського життя, — додає Соломія Хомін, — але вони точно стануть одними з найяскравіших — наповненими новими знайомствами, історіями, знаннями та враженнями, які залишаться на все життя.
