У час найбільших тривог, небезпек і необхідності діяти вже і зараз з’являються ті, хто завжди напоготові прийти, допомогти, підтримати, врятувати. Саме до таких людей належить заступник голови Товариства «Просвіта» Національного університету «Львівська політехніка», доцент кафедри менеджменту організацій та адміністрування Інституту економіки та менеджменту Надія Любомудрова.
До Дня Захисника України Надії Петрівні вручили грамоту «за вагомий внесок боєздатності 3 ОМПБ 24 ОМБр бригади (батальйону «Воля»), за жертовність, патріотизм та солідарність зі ЗСУ та усім народом України у час найбільших випробувань – боротьби з підступним ворогом» і пам’ятну відзнаку – хрест «Воля».
Товариство «Просвіта» нашого університету від початку боротьби – з листопада 2013 року і досі – провадить активну діяльність, спрямовану на допомогу учасникам Майдану, сім’ям Небесної Cотні, а потім – українському війську. Левова частка цієї діяльності лежить на плечах саме Надії Любомудрової.
– Необхідність допомагати виникла зразу після жорстокого побиття студентів на Майдані 30 листопада 2013 року. Наступного дня (1 грудня) люди просто ринули до Києва: їхали потягами, автобусами, автомобілями… Силове протистояння показало, що необхідна якомога більша участь людей у революції. Тоді наша «Просвіта» оголосила терміновий збір ради Товариства і разом із профспілковою організацією університету вирішили негайно збирати гроші. Наша діяльність полягала в тому, щоб забезпечити постійний рух і зміну людей у Києві. Це був безперервний потік автобусів, авто, які возили зі Львова до Києва і назад безкоштовно, лише потрібне було пальне. Ми активно співпрацювали зі штабом ГО «Самооборона» і мали достовірну інформацію про все необхідне. Перші великі суми – 15–20 тис. грн. спрямовували саме на організацію поїздок, – розповідає Надія Петрівна.
У Революції Гідності брала участь уся сім’я викладачки-волонтерки. Старша донька, яка живе в Києві, з першого дня постійно перебувала на Майдані, і в ніч, коли так безжально розтоптували «Студентський Майдан». Згодом вона із молодшою сестрою чергували в різних штабах, працювали на кухні (коли цілодобово робили канапки, чай), у Будинку профспілок, КМДА.
– Після жорстоких протистоянь із «Беркутом», після страшних трагічних лютневих подій, ми зрозуміли, що необхідно кардинально змінювати діяльність. Тоді з’явилася ГО «Допомога дітям Небесної Сотні». Адже ті сім’ї були в розпачі, потребували підтримки і свідчення того, що жертва їхніх рідних значуща для суспільства, – наголосила моя співрозмовниця. – Ми запрошували цих дітей до Львова в гості, організовували їм відпочинок, усіляко намагалися підтримати. Та цей період тривав недовго, бо вже в березні окупували Крим, а невдовзі розгорілися бойові дії на сході країни. Тоді ж з’явилися перші жертви з Бродівського вертолітного полку. Сконтактувавшись із командуванням загиблих льотчиків, прийшли до сімей героїв. Від нашого Товариства виділили кожній сім’ї по 10 тис. грн. (тоді їх було п’ятеро). Пригадую той страшний дисонанс: травень, тепло, все квітує, а там молоді вдови в чорних косинках з дрібними дітьми, які втратили найдорожчих людей…
Вже невдовзі події розгорталися ще трагічніше. Жалібним дзвоном й досі відлунюють «котли» – Зеленопілля, Ілловайськ, Волноваха, Дебальцево, Донецький аеропорт, які забрали сотні життів, а ще більше скалічили. З’являлося щораз більше сімей, які потребували підтримки. Тож ГО «Допомога дітям Небесної Сотні» розширила діапазон своєї роботи та змінила назву на «Центр допомоги сім’ям АТО». Зараз такі осередки вже є по всій країні.
Минулоріч, з ініціативи Надії Любомудрової, до свята Миколая працівники Інституту економіки та менеджменту готували подарунки для дітей із сімей загиблих героїв. Цьогоріч цю ініціативу поширили в усій Політехніці.
– Від початку бойових дій ми контактували з прикордонниками. І в той час, коли армія ще не мала достатнього оснащення, купували їм бронежилети. Також, коли мобілізували нашого колишнього співробітника, селищного голову (смт. Великий Любінь) Степана Буняка, ми підтримували постійний зв’язок, допомагали всім необхідним. Серед найбільших покупок – авто та будматеріали для бліндажів, – додала Надія Петрівна.
Від весни цього року «Просвіта» активно допомагає важкопораненим бійцям, які знаходяться на реабілітації у Львівському військовому госпіталі. Так, звернувшись до керівника шпиталю, щоб придбати саме те, що найнеобхідніше, політехніки купили досить дорогий прилад для вентиляції легень, який можна використовувати в польових умовах. Познайомившись на початку літа із лікарем-реабілітологом Лесею Каландяк, Надія Петрівна зорганізувала допомогу для чотирьох військових 4-ої роти 2-го батальйону 24-ої бригади, які внаслідок важких поранень не зможуть встати на ноги, – так звані «активні» інвалідні візки та протипролежневі подушки, необхідні щоденні медичні засоби для адаптації до подальшого життя, поза палатою госпіталя. Зараз співпраця з реабілітаційним центром триває. Нещодавно на сторінках нашої газети висвітлювали інформацію про допомогу пораненому військовому з Дніпропетровська.
Ці всі справи, як наголосила просвітянка, вдається реалізовувати завдяки довірі людей, особистим знайомствам, друзям.
– Перебуваючи в колі людей, які постійно готові допомагати, знаходити все необхідне, здається, що так самовіддано допомагають усі. На жаль, це не так. Зрозуміло, що зараз досить складна економічна ситуація, люди виснажені і морально, і фінансово. Але мусимо пам’ятати, що маємо змогу жити в спокої, ходити на роботу, мати час для власних сімей саме завдяки тим, хто жертвує своїм життям. Допомагати чи ні – справа кожного. Та, вважаю, що треба діяти так, щоб сумління було чисте, – додала наостанок просвітянка.
Зрештою, долучитися до допомоги можуть усі охочі. Приносити речі, особливо дитячі, потрібно в «Центр допомоги сім’ям АТО», на вул. Виговського, 29.