Цей коледж має славну історію. Львівського житлово-комунальний технікум був створений далекого 1940 року. У 1998 році був перейменований у Львівський техніко-економічний коледж, у 2006-му став структурним підрозділом Національного університету «Львівська політехніка». Колись він містився у центрі Львова неподалік кінотеатру «Україна» (якого вже давно немає). Зараз коледж – у мальовничому куточку Львова, на вулиці Пасічній.
Видатному режисеру Станіславському приписують афористичне висловлювання «Театр починається з вішалки». Будь-який навчальний заклад починається з вестибюля. Коли заходиш у цей коледж, відчуваєш, що тут добрі господарі з почуттям художнього смаку й естетики. Але не на цьому я хочу зробити акцент про свої перші враження.
У вестибюлі першого поверху шанобливо зупиняюся біля Меморіалу «Герої не вмирають». Троє випускників коледжу склади свої юні голови, захищаючи європейський вибір України на Майдані (Іван Бльок) та Незалежність України від російського агресора у зоні бойових дій АТО (Тарас Дорош і Роман Малецький). Тут шанують тих, хто дав іншим можливість спокійно жити, працювати і вчитися. Студенти збирають макулатуру, проводять благодійні концерти, ярмарки домашньої випічки. Вже зібрали кошти на два позашляховики для зони АТО.
А ще мені розповіли зворушливу історію випускника Ігоря Галушки. Він намагався винести з поля бою пораненого побратима і сам отримав ще важче поранення, аніж його товариш. З госпіталя у Дніпрі Ігоря перевели у Львівський військовий госпіталь. Студенти і викладачі підтримують свого вихованця. Юнак сильний духом. Він у розмовах зі своїми опікунами не раз казав: «Ви за мене не переживайте, у мене все добре…».
А тепер – щодо інтер’єру. Звернув увагу на світлини старовинних споруд Львова. А вестибюль другого поверху нагадує картинну галерею… Ремонт на цьому поверсі студенти провели власними руками, надавши колишньому совдепівському – сучасного вигляду.
У кабінеті директора коледжу Людмили Володимирівни Іванець нашу неквапливу розмову розпочав з прохання коротко розповісти про себе.
Людмила Володимирівна свого віку не приховує…
– Цього року 18 серпня відзначу своє 50-річчя. Народилась я у Львові, закінчила школу, історичний факультет Франкового університету. Після закінчення університету відразу прийшла працювати у коледж. У жовтні 1989 року мене обрали звільненим секретарем комітету комсомолу. Це вже був час перебудови. Почали з’являтися молодіжні рухи, відчувалося, що комсомол доживає останні дні…
– І зараз викладаєте історію?
– Зараз викладаю економіку. Я – кандидат економічних наук. Захищала дисертацію в Інституті регіональних досліджень НАН України, який тепер носить ім’я світлої пам’яті директора цієї установи Мар’яна Долішнього. А звання доцента я вже отримала у Львівській політехніці…
– Ви, очевидно, проходили і через вибори на посаду директора…
– Звичайно. Колектив підтримав мене одноголосно…
– Скільки всього студентів навчається зараз у вашому коледжі?
– 1217 на денній формі, 200 на заочній формі навчання.
– Знаю, що ви готуєте широкий спектр спеціалістів. Які спеціальності є найбільш популярними серед абітурієнтів?
– Хоча у Міністерстві освіти і науки постійно твердять, що у нас забагато економістів і юристів, упродовж може років десяти найбільшу популярність мають «право» й «економіка»…
– А я Вам скажу, що чув від деяких поважних економістів і правників. Все так не буде. Коли підніметься економіка, розвинеться, хоча б як у Польщі, малий і середній бізнес, коли зросте правова культура у суспільстві, тоді зростатиме попит на економістів і правників…
– Думаю, частка істини у таких міркуваннях є. Якщо говорити про технічні спеціальності, то у нас опановують будівництво, водопостачання, газопостачання, сантехніку… Це я так скорочено називаю спеціальності. Повні назви – на нашому сайті. Минулого року найбільшу популярність мала спеціальність «будівництво та експлуатація будівель та споруд».
– Не раз доводилося чути, що діти вступають у коледжі через те, що не треба складати ЗНО…
– Очевидно, певний відсоток випускників та їхніх батьків на це розраховує. Але діють різні фактори. Скажімо, у багатьох сільських школах не дають повної загальної сучасної освіти. Дітям після базової освіти треба переходити у якийсь інший навчальний заклад, до якого треба доїжджати. Батьки обирають коледж, де є певна профільність, де є гуртожиток. Чимало юнаків і дітей прагнуть якнайшвидше отримати фах. Наші студенти отримують окремо атестат і диплом. Після другого курсу діти за бажаннями можуть спробувати свої сили, скласти ЗНО і вступити на загальних підставах у якийсь ВНЗ. Охоче беремо на навчання дітей після 9 і 11 класів, а також на основі освітньо-кваліфікаційного рівня «кваліфікований робітник». Приємно працювати з дітьми, які вже мають певні практичні навички. Вони знають, чого вони хочуть досягнути…
– Чи ви виконуєте державне замовлення?
– Так, ми маємо фіксоване державне замовлення, яке щорічно виконуємо.
Ми ще продовжимо розмову з Людмилою Володимирівною. А поки що послухаємо кількох студентів. Чому вони обрали для навчання саме цей коледж?
Назар Масляк: Я вагався у своєму виборі. Думав стати програмістом. Але вирішив, що всі хочуть сидіти за комп’ютерами, і колись тих програмістів буде забагато… Думав ще про будівництво. Дід мій був будівельником. Але за порадою батька пішов на спеціальність «монтаж і обслуговування устаткування та систем теплопостачання». Я не відмінник, але вчуся добре…
Марта Брицька: Я опановую «облік і оподаткування». Вступила сюди після дев’ятого класу. Більше – під впливом батьків. Мама моя – бухгалтер. А ще я тут близько живу і ще малою дитиною приходила сюди гуляти. Тут зберіглася добра сімейна атмосфера. Викладачі з повагою ставляться до студентів.
Софія Завадська: Я вчуся на «правознавстві». Любов до правознавства мені прищепили у школі номер 42, де була дуже гарна викладач цього предмету у 9 класі. Думаю продовжити навчання в Інституті права і психології Львівської політехніки. Мрію стати прокурором…
Юля Перепьолкіна: Моя спеціальність «бухгалтерський облік». Вагалася у виборі майбутньої спеціальності. Спочатку думала стати лікарем. Але не наважилася на таку особливу місію. У майбутньому планую піти на менеджмент або маркетинг.
Павло Смаль: Я після 9 класу не захотів залишатися у школі. У мене був вибір між цим коледжем і коледжем при Лісотехнічному університеті. Цей коледж обрав під впливом батька. Опановую «економіку підприємства».
Юля Чабанова: Я мала можливість вступити у три різні коледжі. Мені здалося, що тут особливо приязне ставлення до студентів. Моя спеціальність – «будівництво та експлуатація будівель і споруд». Мені цікаво вивчати усі дисципліни, навіть таку складну як «опір матеріалів»…
Продовжую розмову з Людмилою Іванець. Завжди у подібних інтерв’ю запитую керівників про перспективи працевлаштування. Проблема безробіття і роботи не за спеціальністю далека від подолання…
– Я можу впевнено сказати, що приблизно 20 відсотків наших випускників продовжують навчання у ВНЗ, вступаючи на ІІІ курс Національного університету «Львівська політехніка». Плідно співпрацюємо з інститутами Політехніки – економіки та менеджменту, будівництва та інженерії довкілля, права та психології… з якими маємо інтегровані навчальні плани
– Діти йдуть на контрактну форму навчання чи на бюджетні місця?
– Наші випускники вступають на державну і контрактну форми навчання залежно від того, як навчалися в коледжі та склали фахові вступні випробування.
Наші спеціалісти потрібні у багатьох сферах господарської і бізнесової діяльності. Але є стримуючий фактор для молоді – порівняно низька зарплата. Це стосується, зокрема «Львівгазу». Але семеро випускників пішли цього року працювати у цю установу… Днями у нас був наш випускник Вадим Абрамов. Він створив свій бізнес у галузі тепловодопостачання. Хотів би проводити у нас майстер-класи і потім брати випускників на роботу, де вони зможуть працювати за новітніми технологіями.
– У Львівській політехніці зараз вживають заходів, щоб розширити базу практики для студентів. Для деяких керівників студентська практика – це зайвий клопіт…
– У нас проблем з практикою немає. Співпрацюємо з комунальними і приватними фірмами, установами. Це, зокрема, «Львівводоканал», «Теплоенерго», «Галбуд». «Екодім» тощо. Належна матеріально-технічна база дає нам змогу проводити курси підвищення кваліфікації для працівників газового господарства і Об’єднань власників житла. До нас приїжджають працівники багатьох фірм. У лютому були спеціалісти з Дніпра. Вони погодилися передати нам доволі вартісні прилади для вимірювання витоків газу. Зараз «Львівгаз» облаштовує на нашій території майданчик, на якому будуть прокладені інженерні комунікації, це дасть змогу студентам проводити заміри витоку газу. Маємо також лабораторію від відомої фірми «Вісман», яка поставила діючі опалювальні котли. Їх також можна побачити у розрізі для кращого наочного навчання студентів.
– Чи достатньо у вас комп’ютерів для такої кількості студентів?
– Цілком достатньо. Вкладаємось у всі нормативи. Окрім вільного доступу до Інтернету для студентів і викладачів, маємо свою локальну комп’ютерну мережу. Студент має свій пароль, і викладач може давати йому завдання дистанційно, консультувати, перевіряти виконання завдань.
– Ваша колега Анна Шемелюк говорила, що в них у коледжі чи не найбільша кількість кандидатів і докторів наук…
– Докторів наук у нас наразі немає, а от кандидатів наук – 15. Це переважно економіка. Але є кандидати педагогічних, політичних, філософських, технічних наук… І ще такий цікавий факт. З 212 працівників 32 є випускниками коледжу.
– Для багатьох ВНЗ гостро стоїть питання гуртожитків…
– У нас такої проблеми немає. Маємо 9-поверховий гуртожиток на 600 місць. Система розселення блочна. Гуртожиток розташований поруч із навчальним корпусом.
– Хотілось би довідатися про можливості дітей займатися фізкультурою і спортом…
– Для цього є всі можливості. Маємо гарний спортивний зал, тренажерний зал, діють спортивні секції. У нашому мікрорайоні брати Дубневичі спорудили сучасне футбольне поле, і наші студенти мають можливість там займатися. Серед ВНЗ І–ІІ рівнів акредитації ми на змаганнях займаємо перші і призові місця з футболу, баскетболу, волейболу. Традиційно проводимо свій турнір з міні-футболу пам’яті загиблого воїна АТО Романа Малецького. Цього року перше місце і Перехідний кубок здобула команда «обліку та оподаткування». Традиційно до свята Покрови проводимо свято «Козацькі забави». До розваг і змагань студентів долучаються викладачі. Варимо запашний куліш…
Звичайно, не спортом єдиним живе студент у вільний від навчання час. Наш коледж багатий художніми талантами. Діють два гуртки-колективи – літературно-музичний і музично-театральний. Дуже зворушливим було Свято матері. Дуже цікавим було театралізоване дійство з оригінальною назвою «Студенти вчаться!!! Студенти вчаться??? Студенти вчаться…». Це першокурсники дотепно розповіли про своє навчання і життя у коледжі… Хтось із наших викладачів пожартував: «Маючи таких талановитих студентів, нам доведеться видавати ще другий диплом – з акторської майстерності…».
– Людмило Володимирівно, насамкінець хотів би запитати Вас, яким Ви бачите майбутнє свого коледжу? Може, думаєте запроваджувати якісь нові спеціальності?
– У тому то й річ, що майбутнє наше доволі туманне. У Верховній Раді йде надто повільне просування до розгляду Закону про освіту. Якщо ми залишимося у вищій освіті – то це одна річ. Тоді будемо вдосконалювати і поглиблювати те, що маємо, готуючи молодших бакалаврів. А якщо нас «віддадуть» профтехосвіті і переведуть на місцеве фінансування, доведеться думати, як забезпечити потреби регіонального ринку праці. Освітяни вже звикли стійко переносити різні реформи і новації в освіті. Впевнена, що ми зможемо гідно відповісти на будь-які виклики нашого неспокійного, динамічного життя.
