Австрійська ґенеза Львівської політехніки

Юрій Бобало, ректор Львівської політехніки
Юрій Бобало

Перебуваючи торік на святкуванні 200-річчя Віденського технічного університету, у розмові з австрійськими колегами я нагадав, що Львівська політехніка створювалася за таким же зразком, як і цей уславлений навчальний заклад.

Як відомо, друга половина XVIII століття характеризувалася початком індустріальної ери, що зумовило потребу в реорганізації освітянської галузі з класичного гуманітарно-філософського напряму на технічний. Новий час потребував фахівців нового типу, насамперед – інженерів, конструкторів, архітекторів, а також науковців-прикладників, спроможних впровадити найновіші досягнення теоретиків. В Європі виникають вузькоспеціалізовані технічні школи для підготовки фахівців у галузі гірництва, містобудування, дорожнього та цивільного будівництва.

Першою з них була знаменита Паризька політехнічна школа, заснована 1794 року, яка, до речі, зберегла цю назву до наших днів. Наступна школа виникла 1806 року у Празі, а третьою була, власне, Віденська, заснована через дев’ять років опісля.

Не оминули ці новації й Львова – тодішнього центру галицького краю, так званого Королівства Галичини й Лодомерії, що перебувало спочатку в складі Австрійської, а з 1867 року – Австро-Угорської монархії.

Нещодавно мені до рук потрапив цікавий історичний документ, а саме – лист-звернення до цісаря, підписаний головним канцлером комісії з реформування освіти у Львові графом фон Уґамтом 5 січня 1816 року. У ньому, зокрема, йдеться про організацію у місті Реальної школи. Є достатньо вагомі підстави вважати, що саме на базі Реальної школи була заснована Львівська політехніка.

Нещодавно група активістів Асоціації випускників нашого університету, а також відомі представники академічної спільноти виступили із відкритим листом, у якому достатньо переконливо обґрунтовували необхідність переглянути дату заснування Львівської політехніки, взявши за основу саме 1816 рік. Адже одним із двох відділень, що входили до складу Реальної школи, було технічне з відповідним переліком академічних навчальних дисциплін.

Саме від цього технічного відділення і бере свій початок наш університет, який, згідно із цісарським указом, 1844 року став Технічною академією, а потім – повноцінним вищим навчальним закладом. Важливою в цьому сенсі є дата 8 жовтня 1877 року, коли за пропозицією колегії професорів Львівська політехніка остаточно отримала статус вищого навчального закладу – «Technische Hochschule», тобто Політехнічної вищої школи. До речі, цього ж дня тут відбулася перша на теренах Австро-Угорщини публічна лекція із демонстрацією нового винаходу – телефону, який з’єднав актову залу головного корпусу та амфітеатральну аудиторію хімічного корпусу.

Під час мого торішнього візиту до Віденського технічного університету я подарував президентові професору Сабіні Сайдлер альбом із репродукціями картин, що прикрашають актову залу головного корпусу Львівської політехніки, та докладно розповів про проведені тут реставраційні роботи. Під час бесіди я нагадав і такий цікавий факт нашого спільного минулого. 13 вересня 1880 року Львівську політехніку відвідав цісар Австро-Угорщини Франц Йосиф І. Він був наскільки вражений спорудженою напередодні архітектурною перлиною Львова – нашим головним корпусом, що вирішив зробити львів’янам щедрий подарунок: замовити у майстерні відомого польського художника Яна Матейка серію картин, які алегорично відображали б технічний прогрес людства. За творчим задумом митця, цикл полотен «Історія людської цивілізації» в алегоричній формі відображає шлях розвитку людського генія, думки, науки як основи духовного й технічного поступу, як вияв природи людини та її діяльності від біблійних часів докінця XIX ст.

...

За роки незалежності України у Львівській політехніці відбулися великі зміни у навчально-освітній царині. У його структурі повноцінно функціонують 16 навчально-наукових інститутів, Інститут дистанційного навчання, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою, Науково-дослідний конструкторський інститут. Діє потужна науково-дослідна частина, успішно працюють дев’ять коледжів та інші навчальні заклади, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проектно-конструкторське об’єднання «Політехніка», бізнес-інкубатор, технопарк, музей історії університету, два навчальні полігони, інші структурні підрозділи.

Наполегливо та результативно університет працює над завданнями, пов’язаними із зміцненням матеріально-технічної бази. Спільно із відомими компаніями і фірмами створено нові навчально-наукові структури: лабораторія низьковольтного електротехнічного обладнання фірм «АВВ», «ЕТІ» та «ІЕК», навчально-науковий центр «Moeller», лабораторія фірми «Schneider Electric». Такі ж лабораторії нам допомогли обладнати компанії «СВ Альтера», «Bosch» та інші.

З 2010 року успішно реалізуємо масштабну довгострокову програму розвитку університету до 2020 року. Вона охоплює важливі питання моніторингу ринку праці та тенденцій розвитку економіки держави та регіону за галузями, вдосконалення управління університетом, інноваційно-освітньої та інноваційно-наукової діяльності, розвитку матеріально-технічної бази, інформаційного забезпечення освітньо-наукової діяльності, співпраці з установами Національної академії наук України, іншими науковими установами та вищими навчальними закладами, розвитку студентського самоврядування.

Львівська політехніка суттєво активізувала співпрацю із 120 закордонними університетами, науковими інституціями та компаніями 24 країн світу. Наші наукові колективи виконують десятки дослідницьких робіт за рахунок коштів міжнародних ґрантів та проектів. Налагодили ми й широкий обмін студентами і викладачами із закордонними партнерами. І це, я вважаю, дуже важливий чинник у втіленні євроінтеграційних прагнень України.

В університеті створено Національний контактний пункт «Дії Марії Кюрі для розвитку навичок, навчання та кар’єри» рамкової програми ЄС «Горизонт-2020», який плідно функціонує. А угоди з розробки та реалізації спільних дослідницьких програм, обміну викладачами, науковими співробітниками, аспірантами та студентами, а також організації і проведення навчальних практик, наукових конференцій, симпозіумів та семінарів укладені з майже 120 навчальними закладами, науковими та виробничими структурами 24 країн світу. Найактивнішу співпрацю налагоджено з такими державами як Польща, Німеччина, Австрія, Франція, Словаччина, Італія, Іспанія, Швеція, Болгарія та іншими.

Варто також наголосити, що ми значно поглибили співпрацю із братнім нам Віденським технічним університетом, який сьогодні є одним із найбільших і найкращих технічних університетів Європи. Йдеться про різноманітні контакти в науково-освітній сфері, налагодженні ефективних спільних досліджень у багатьох наукових напрямках.

Згадуваний візит у Відень мав ще одну характерну особливість: ми підбили підсумки 20-річного плідного співробітництва українських та австрійських архітекторів у рамках укладеної угоди між Львівською політехнікою та Віденським технічним університетом.

Так, зараз в Австрії за бакалаврськими і магістерськими програмами навчаються майже 40 студентів зі Львова, туди регулярно приїжджають читати лекції викладачі нашого Інституту архітектури. Для нас важливо, що освіта в Австрії на загальноєвропейському тлі відзначається високим рівнем якості та більш вигідною вартістю. Це означає, що український студент може отримати вищу освіту в Австрії практично безкоштовно, сплативши лише невеликий студентський внесок.

Сподіваюся, що ми невдовзі значно розширимо і поглибимо співробітництво наших двох споріднених спільним духом століть університетів, надавши йому нового відчутного імпульсу в контексті входження України в європейську спільноту.