Нещодавно студенти Інституту архітектури Львівської політехніки зустрілись із головним архітектором Львова, начальником управління архітектури департаменту містобудування Львівської міськради Юліаном Чаплінським. Хоча зустріч запланували аж на 17-ту, аудиторія була повнісінька. Захід відбувся у рамках проекту «Фасад» і, як сподіваються його ініціатори, він стане першою ластівкою циклу зустрічей із практиками у галузі архітектури та дизайну.
Гість розповів про актуальні для Львова проекти й ідеї. Це, до прикладу, бібліотека кампусу УКУ, ревалоризація «Фабрики повидла» (що має стати багатофункційним культурним центром). Йшлося і про ідеї перетворити трамвайне депо, що на перетині Вітовського, Героїв Майдану, Сахарова, в інтелектуальний хаб, а також часткове відновлення водойми на місці Пелчинського ставу (при вході до Парку культури на Вітовського), якого, відповідно до історичних матеріалів, вже після 1922-го не стало. Такий проект, за словами архітектора, задовольнив би «спрагу» Львова, якому бракує води, а також сприяв би ревіталізації довколишньої місцевості. Говорили і про співпрацю з іноземними фахівцями (з Голландії, Німеччини, Іспанії, Польщі). Спікер навів цікаві цифри: за 20 років кооперації Політехніки з Віденським технічним університетом до Австрії виїхало 40 студентів, які нині живуть і працюють там.
Як досвідчений архітектор-практик Ю. Чаплінський дав кілька корисних порад майбутнім колегам. Скажімо, проектуючи, звертати особливу увагу на техніко-економічні показники (а не думати, як часто буває, лише про фасади й декори), не забувати про внутрішній простір – інтер’єр, меблі, із обов’язковим врахуванням потреб людей з обмеженими можливостями.
На запитання студента ІАРХ про недоліки сучасної університетської підготовки архітекторів гість визначив три речі, яких, на його думку, не навчають майбутніх зодчих. Це вміння працювати у команді («якщо не навчитесь співпрацювати між собою, не зможете співпрацювати ні з замовниками, ні з інвесторами», відособленість і самозакоханість архітекторові не на користь), взаємодіяти з інженерами (без неї рішення проектанта часом просто втрачають сенс), а також системного підходу (вивчення історії місця перед проектуванням, мислення у масштабах не окремої ділянки, а кварталу, мікрорайону, міста). Спікер порадив студентам «багато вчитися, бо архітектура дуже стрімко змінюється» і наголосив, що «архітектор повинен мати свою думку і вміти переконувати інших, обґрунтовувати свою позицію».
Як розповіла Наталія Волошко, студентка першого курсу і член профбюро ІАРХ, задум проекту належить Христині Паньків, депутатові ЛМР. За словами Наталі, у планах – періодичні зустрічі з відомими фахівцями (українськими і, сподіваються, іноземними), які можуть поділитись зі студентами практичним досвідом, знаннями про новації й актуальні тенденції у світі архітектури.
