Розповідає Андрій Олійник, активний учасник проєктів Центру Студентського Капеланства Львівської архиєпархії Української греко-католицької церкви, випускник Національного університету «Львівська політехніка», семінарист Львівської Духовної Семінарії Святого Духа УГКЦ та студент Українського католицького університету:
– Це була цікава історія, як я прийшов у Капеланство. Коли навчався на першому курсі політеху, то через недугу лежав у лікарні. Зі мною лежав хлопець, який ходив на капеланство. Рік пізніше, я його зустрів біля храму Святого Олексія. Він розповів мені про капеланство і запропонував ходити на зустрічі, які відбувалися щовівторка. Я прийшов, хоча соромився спочатку. Але, коли познайомився зі священиками й однолітками, які були відкриті і цікаві поспілкуватися, то захотів приєднатися до спільноти студентського капеланства.
Я любив ходити на щотижневі богословські зустрічі. Мене цікавили духовні теми. Пізніше, коли розпочалися проєкти театру «САД» та « DoBro», став їхнім активним учасникам. Там для себе взяв багато друзів. Також надзвичайний досвід життя через спілкування, дружбу, працю з дітьми-сиротами, участь у студентському театрі. Але головне – у спільноті вчився жити з Богом.
Капеланство завжди допомагало! Оскільки там нас навчали відповідальності та плануванню свого часу. Чим більше я був залучений у капеланські проєкти, тим більше це мене тримало в тонусі щодо навчання. Також ми їздили на східну Україну до військових. Було гарне відчуття, що ти студент, але можеш на дусі підтримати наших захисників.
Капеланство дало мені поштовх у майбутнє та добрі цінності. Я знайшов багато чого там. Головне – я знайшов там Бога, себе, своє покликання та вірних друзів. Я сумую за капеланством, але розумію, що це був добрий етап мого життя. Йду далі із вдячністю всім, хто мене супроводжував під час студентського життя.