Перші сто днів на посаді ректора Львівської політехніки для Наталії Шаховської, професора, член-кореспондента Національної академії наук України, стали періодом інтенсивного налагодження внутрішньої комунікації, стратегічного планування та закладення фундаменту для майбутніх змін. В інтерв’ю очільниця нашого Університету розповіла про виклики, досягнення та бачення розвитку одного з провідних технічних університетів України.
Одним із ключових пріоритетів нового керівництва стало покращення взаємодії між різними підрозділами університету.
― Вважаю, що досі найбільший недолік діяльності Політехніки був у тому, що кожна кафедра намагалася виконувати якусь свою задачу, взаємодія між різними підрозділами була на доволі низькому рівні. І власне таке занурення у власні завдання не давало змоги вирішувати глобальні завдання, ― пояснює Наталія Шаховська.
Створення міждисциплінарних майданчиків стало важливим кроком до подолання цієї проблеми:
― Формування єдиної платформи, де відбувається внутрішня комунікація представників різних кафедр і об’єднання зусиль для розв’язання спільних питань через різні підходи, ― надзвичайно перспективне і потрібне. Таким прикладом є недавно створений аерокосмічний хаб, де об’єднані механіки, комп’ютерники, радійники ― і всі працюють над спільним самим завданням.
За перші сто днів ректорства Наталії Шаховської у Львівській політехніці підписали низку важливих угод, які відкривають нові можливості для університету. Ректорка особливо гордиться результатами цієї роботи:
― Маємо дуже добрий результат підписання угоди з Каразінським університетом, де вже відбулося після підписання цієї рамкової угоди серія зустрічей на рівні інститутів, завідувачів кафедр і так далі. І де вже безпосередньо самі викладачі комунікують, щоб налагодити таку співпрацю.
Щодо співробітництва з американськими партнерами, Наталія Шаховська зазначає:
― Співпраця з Університетом Флориди раніше була лише на рівні коледжу, тепер розширилася на всю Політехніку. Співпраця з Brave1 була доволі інтуїтивна, на рівні окремих виконавців, тому що Львівська політехніка як інституція не може бути напряму виконавцем замовлень від Brave1, та підписання угоди дозволило політехнікам знизити рівень входження для виконання проєктів.
Особливу увагу за цей час приділили взаємодії з країнами, які підтримують Україну в боротьбі з російським агресором.
― Якщо говорити про геополітичне становище, яке зараз є, Україна доволі мало на початках виявляла зацікавленість країнами Латинської Америки, і цим скористалася Росія. Наприклад, Республіка Гватемала ― одна з небагатьох країн цієї частини світу, яка лояльно ставиться до України і підтримує Україну в війні з агресором. Тож не скористатися можливістю і не розпочати дружню комунікацію з університетами Гватемали та представниками великого бізнесу було б помилкою. Вважаю, що це нам дасть змогу, по-перше, залучити студентів, тому що для Гватемали Україна ― це високий показник, а з другого ― розширити можливості нашим науковцям, щоб працювати в нових напрямах, ― пояснила ректорка.
Львівська політехніка також розробляє систему представництв за кордоном, починаючи з використання для навчання територій українських посольств. Зокрема, з послом України у Варшаві ― з ним є домовленість про те, що Львівська політехніка може набирати студентів українців, які є за кордоном, і навчати їх на території посольства.
Також розвивається концепція амбасадорів:
― Ще одна ініціатива, над якою працюємо, ― так звані амбасадори Львівської політехніки. Це більше стосується випускників, які проживають зараз у різних країнах і які пропагують Україну і Львівську політехніку за кордоном.
З огляду на сучасні виклики, наш Університет активно розвиває співпрацю з військовими.
― Зустрічі для нас із військовими важливі, в першу чергу, з патріотичних міркувань. Є домовленості про те, що ветерани провадитимуть зустрічі зі студентами більш камерно, щоб була змога налагодити тісніший контакт студентів і воїнів, ― розповіла ректорка.
Плануються й практичні освітні програми:
― Військові нам цікаві й у плані освітньо-наукової співпраці, оскільки Україна зараз є найбільш замінованою країною в світі, і ми думаємо про відкриття освітньої програми, пов'язаної з гуманітарним розмінуванням.
Серед головних викликів ректорка називає інфраструктурні потреби Університету.
― Найбільший виклик для мене ― це власне інфраструктура Політехніки. Дуже багато потрібно коштів на відновлення корпусів, значною мірою через природне старіння. І, чесно кажучи, це те, за що я найбільше хвилююся.
Говорячи про особисті переживання через роботу, Наталія Богданівна не приховує емоцій:
― Чесно кажучи, я щовечора аналізую, що я зробила за день. Зазвичай я себе дуже гризу, що, наче роблю досить багато, а якогось такого вау-ефекту немає.
Про складність формування команди вона розповідає:
― Мені іноді навіть шкода було проректорів, адже прекрасно розуміла, який масив інформації на початку їм доводиться опрацьовувати. Теж через це пройшла, і це, напевно, був найскладніший момент. Ще до цього додався літній період, коли велика частина працівників ― у відпустках.
Підсумовуючи 100-денний період, Наталія Богданівна виокремила три ключові результати:
― Перший результат ― налагодження тіснішої комунікації, відкритість для сприйняття різними підрозділами. Ще один важливий етап ― аудит, який відбувся і далі триває. Такі процеси допомагають краще зрозуміти, де нам потрібно докладати більше зусиль і розвиватися. Ну, і дуже добрі результати вступної кампанії.
Наталія Шаховська має амбітне бачення ролі університету:
― Не вважаю, що ми повинні боротися за позиції найбільшого чи найцентральнішого університету в якихось рейтингах. Переконана, що суперсила Львівської політехніки ― в поєднанні різних напрямів, різних наукових скерувань. Мрію, щоб Політехніка стала майданчиком, який перетворить університети з конкурентів на партнерів, які працюють разом на розвиток освіти і науки в Україні ― за тим самим принципом, як зробили IT-кластери. Всі IT-компанії насправді між собою конкурують, а завдяки кластерам певні починання їх об'єднують.
Щодо студентів у Наталії Богданівни є дуже конкретна мрія:
― Вважатиму, що моя робота успішна, зокрема й тоді, коли через якийсь час я побачу, що студенти в Політехніці практично живуть, тобто відвідують не тільки свої пари, а й залишаються після занять, бо мають місце, де можна просто відпочити, посидіти, поговорити з друзями, попрацювати, попити каву і гарно провести час.