Докторантку Христину Іванюк добре знають молоді науковці кафедри електронних приладів ІТРЕ, інститутів університету та інших ЗВО Львова, України й закордоння.
Наука приваблювала її ще в студентські роки. Однак після четвертого курсу зустріла свою долю, вийшла заміж. Та це не перешкодило їй закінчити магістратуру, вступити до аспірантури. А потім була декретна відпустка. Сім’я й особливо маленька донечка вимагали уваги, тому цей етап свого життя присвятила найближчій родині. Коли відпустка закінчилася, чоловік підтримав її бажання продовжити навчання, взявши чимало клопотів на себе.
Відразу виробила своє «золоте» правило: робота залишається на роботі, а вдома – родина. Це дозволило Христині не лише успішно навчатися, а й навіть отримати премію ЛОДА для молодих науковців (нині має премію від Львівської системи дослідників).
– Пригадую, професори Павло Стахіра і Владислав Черпак постійно допізна щось досліджували, все довкола них світилося, тож мене зацікавило, як все це працює, – пригадує Христина Богданівна. – Це запримітив Павло Йосипович і дав мені перше завдання. Лише згодом зрозуміла, що це було тестом-перевіркою моїх навичок, знань, вміння самостійно доводити справу до кінця, працювати в колективі. Отак мене взяли в групу органічної електроніки (Павло Стахіра й став моїм «хресним батьком» у науці). Для мене те, що роблю, дуже цікаве: я тим живу, досліджую, виявляю різні ефекти. Переді мною завжди питання: чому так, а не інакше? Коли знаходиш відповідь, це окрилює.
Писала кандидатську роботу, захистила її і паралельно – брала участь у різних українських і міжнародних проєктах.
Ще в аспірантурі спільно з командою впродовж 2018 року успішно виконала проєкт «Розроблення інтегрованих органічних електронних пристроїв візуалізації ближнього інфрачервоного випромінювання», який фінансував Державний фонд фундаментальних досліджень. Консультантом був Павло Стахіра. Він із самого початку співпраці привчав працювати самостійно, «виходити з-під професорського крила на свою стежину». Тоді молоді науковці під керівництвом Христини Іванюк розробляли комплекс подвійного призначення – для військової техніки і для біомедицини. Про свої здобутки писали у статтях, які є в наукометричних базах даних, зокрема у Scopus. Для неї ця тема актуальна і досі, тож має надію й далі працювати над нею.
Здобутками молодої науковиці зацікавився завідувач кафедри професор Зенон Готра, адже в її списку – керівництво кількома проєктами для молодих науковців, 17 статей в Scopus, що мають імпакт-фактор вище трьох, тези міжнародних конференцій, працює над монографією, що побачить світ наприкінці цього чи на початку наступного року. Тож запропонував вступати до докторантури. Нині Христина Богданівна навчається на першому курсі докторантури (науковий консультант – Павло Стахіра) і далі керує кількома проєктами для молодих учених.
– Ми фундаментально досліджуємо органічні напівпровідники, їхнє прикладне застосування в органічній електроніці (держбюджетна тематика для молодих науковців), – розповідає Христина Іванюк. – Якщо раніше зосереджувалися на інфрачервоному випромінюванні, то тепер – на дисплейних та освітлювальних технологіях. У цьому проєкті співпрацюємо лише з українськими науковцями.
А ще долучилися до проєкту в рамках програми «Горизонт-2020», який виграли цьогоріч (координатори: Каунаський технологічний університет, від Львівської політехніки – Павло Стахіра). Частину досліджень роблять у Каунасі, частину – у Львові. Проєкт має на меті налагодити тісну й конструктивну співпрацю між університетами і заводами. Для політехніків це – новий досвід.
У прийдешньому році братимуть участь ще й в українсько-литовському проєкті і працюватимуть над дуже актуальною темою – світловипромінювальними структурами білого кольору свічення, які мали б прийти на заміну шкідливих для здоров’я людини ртутних та світлодіодних ламп.
Секрет свого успіху науковиця вбачає у любові до того, що робить:
– Якщо кожного ранку із задоволенням ідеш на роботу, а після роботи із усмішкою поспішаєш до родини – чудово. Тоді все встигаєш, маєш конкретні результати, успіх. Звичайно, якби я сконцентрувалася лише на роботі, то досягла б більшого, але втратила б сім’ю й навпаки. Своїми успіхами завдячую не лише родині, а й колегам по роботі, зокрема моєму науковому «хресному».
Христина Богданівна вважає, що молоді не варто боятися йти в науку, особливо, коли вона активна, вміє долати труднощі, любить працювати й реалізовувати задумане.
– Працюючи над кандидатською, паралельно треба активно докладатися й до іншої роботи, що є доповненням дослідження, – вважає докторантка. – На жаль, органічною електронікою в Україні не займаються, та можна брати участь у закордонних і держбюджетних проєктах. У Політехніці є багато таких можливостей.
