26 травня згадуємо Тихона Лещука (26.05.1926 р., м. Рава-Руська – 29.10.2020 р., м. Львів) – відомого філолога, талановитого письменника, педагога, громадського діяча, який 55 років свого життя присвятив праці на кафедрі іноземних мов Львівської політехніки, півроку не дожив до свого 95-ліття.
Батько Осип Лещук був греко-католицьким священником і письменником, загинув в большевицьких таборах, мати – Ольга з Князів Лещукова – засновниця «Союзу Українок» в м.Рава-Руська, професор гімназії в Раві- Руській. Вселюдну школу ім. Адама Міцкевича закінчив у місті народження. В часи ІІ світової війни навчався в гімназіях Белза і Сокаля. В 1944 році вступив у Малу Духовну семінарію у м. Львові (ректором був Кардинал Йосиф Сліпий). В 1945 році після розформування семінарії покликаний до Радянської армії і відправлений на Курильські острови, де був до 1950 р. З 1951 р. навчався на факультеті іноземних мов Львівського державного університету ім. Івана Франка, який закінчив у 1956 р. Згодом прочитав ряд доповідей у Львівському державному університеті на засіданні Географічного товариства і був прийнятий у члени цього товариства. В 1970 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Подорожні нариси А. Шаміссо». Отримав диплом кандидата філологічних наук, а в 1975 р. – звання доцента кафедри іноземних мов Львівського політехнічного інституту. З 1958 р. працював викладачем, з 1975 р. – доцентом, а з 2003 р. – професором кафедри іноземних мов Національного університету «Львівська політехніка».
Тихон Лещук – автор 2 500 тис. опублікованих праць, переважно з галузі філології, педагогіки, мистецтвознавства, а також науково-популярних, що дозволяє йому популяризувати найкращі ідеї сучасності серед широких мас населення. Серед численних наукових праць: «Науково-технічна термінологія» (Львів, 1998), «Типологія термінологічних підсистем» (Львів, 1999), «Ідеальна мова з погляду німецько-українських досліджень з термінології» (Львів, 2004), «Жанр подорожного нарису» (Львів, 2008), «Як перекласти науково-технічний текст без словника» (Львів, 2010), «Слово, поняття, позначення» (Львів, 2011).
Тихон Лещук був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Головою Братства колишніх студентів Духовної семінарії св. Духа та Богословської Академії у м. Львові, членом асоціації українських письменників, членом Президії Асоціації віднови Белза, головним редактором науково-популярного і мистецького журналу «Белз». Випустив три великоформатні Альманахи з історії духовного життя. Т. Лещук підняв із забуття історичний, духовний і культурний центр України – місто Белз, грунтовно дослідив його історію у книзі «Белзькі дзвони. Документальна повість від найдавніших часів» (Львів, 1999), де використав більше 4000 імен. Ідеями мирних заходів і зусиль для оптимального розвитку людства пройняті також його художні твори: «На краю світу» (Львів 2004), «Перли на дорозі» (Львів, 2009), «Світло великих надій» 1998), «Festina lente» (Львів 2001), «Замок над прірвою» (Львів, 2008) та інше.
У своїй поезії розкрив велич і красу народу – благородного, талановитого, доброзичливого, людськість і взаємопрощення між усіма людьми, не залежно від їх соціального стану та національного походження. У поетичні збірки Т. Лещука увійшли також його переклади з німецької, англійської, польської, старослов’янської, латинської, перської мов. Видає також власні твори німецькою і польською мовами. Він був організатором Всесвітнього Конгресу українських гімназистів (1996 р.), організував і провів особисті Виставки художніх та друкованих творів у Львові, Сокалі, Белзі, Стаях, Раві Руській, на Закарпатті. У 2006 році відбулася виставка творчих праць Т. Лещука в Інституті народознавства Національної Академії наук України.
У 2010 р. за великі заслуги у науково-дослідній праці Т. Лещук нагороджений медаллю Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серед інших нагород: почесний орден «Січовий хрест» № 883 від 10.05.1995 р.; почесні Грамоти від Міністерства Вищої освіти України № 1986 р. та № 569 К. від 2012 р.; почесна медаль Учасника війни від Голови Народного Руху України В. Чорновола., 1995 р.; медаль «Захисник Вітчизни» від Президента України № МН 196627 від 14.10.1999 р.
