Така практика в українських університетах відносно нова. У Львівській політехніці менторство започатковане на нових ІТ-програмах, зокрема на інтернеті речей. Про це розповідає асистент кафедри комп’ютеризованих систем автоматики, директор освітнього напряму Львівського ІТ-кластеру Зеновій Верес.
– Тож хто такі ментори?
– Менторство – це процес залучення і співпраці між більш досвідченим фахівцем, якого називають ментором, і менш досвідченим (або команди менш досвідчених), їх називають менті. На програмі «інтернет речей» ментори – це досвідчені фахівці з царини ІТ. Це можуть бути розробники, керівники проєктів, бізнесаналітики – словом, будь-хто з ІТ-галузі, хто має бажання долучитися до навчання молодого покоління.
– Навіщо і коли саме на програмі «інтернет речей» впровадили менторство?
– Залучення менторів, як і виконання проєктів, є невід’ємною частиною програми. На жаль, одна людина не може ефективно приділити увагу навіть десятьом командам, не кажучи про більшу кількість. Точніше, може, але це позначиться на якості залучення. На початку роботи з проєктом у команди студентів виникає багато запитань: з чого почати свою роботу? Як саме її організувати? Що буде суттєвим у проєкті, а що можна проігнорувати? Про це я розповідаю на лекціях, але ця інформація достатньо узагальнена, а кожен проєкт, який готують студенти, – унікальний. У цій ситуації на допомогу команді приходить ментор. Навіть перша зустріч і представлення ідеї проєкту змушують студентів підготуватись і вперше презентувати комусь свою ідею. Згодом команда спільно з ментором намагається скласти план дій на семестр. Періодично вони зустрічаються (раз на тиждень-два), щоб обговорити певні частини напрацювань та розв’язати проблеми, що виникають. Я наголошую студентам, що ментор не є технічним лідером і не варто від нього очікувати детального розподілу роботи між учасниками команди. Його завдання – спрямовувати команду та побудувати коректний процес роботи.
Праця з ментором також сприяє, щоб студенти стали командою, а не просто набором випадкових людей, які сидять разом за стендом на лабораторній роботі, адже в очах ментора досягає успіху або зазнає провалу вся команда, тому студенти змушені підстраховувати один одного або вилучати з команди тих, хто не хоче працювати.
– Як добирали менторів? Хто ними став?
– Спершу брали всіх охочих, згодом – тих, кого я більше знав і був упевнений у людині. Після перших виступів команд наприкінці 2016 року більше потенційних менторів почали самостійно зголошуватися. На сьогодні загалом відбору немає, адже охочих, на жаль, недостатньо.
– Як працюють ментори зі студентами? До чого зводиться їхня робота?
– Ментори намагаються виділяти приблизно годину на тиждень для роботи з командою (це не конче мусить бути жива комунікація, бо й застосування онлайнплатформ також допустиме). Звісно, це не правило або обмеження – деякі ментори працюють зі студентами більше часу, а деякі не бачать своїх команд тижнями. Як я вже згадував, перше завдання ментора – допомогти команді укласти план роботи на семестр. Далі я очікую, що студенти будуть щотижня зустрічатися з ментором, щоб обговорити свої напрацювання та внести корективи до плану чи розв’язати проблеми, з якими спіткалася команда (окрім, звісно, проблеми «ми нічого не встигли, бо нічого не робили»). Іноді ментори беруть на себе відповідальність за розподіл роботи між учасниками команди. Ближче до закінчення семестру ментори допомагають підготуватися до виступу – переглядають презентацію, організовують репетиції та акцентують увагу на помилках і огріхах.
– Яка користь ментора для студента?
– Передусім – це можливість працювати в такому ритмі й за такими правилами, як в ІТ-компаніях. Також це шанс отримати безцінні знання й поради. Основне (як не дивно, студенти недооцінюють цей момент) – це можливість отримати позитивний відгук і звернути на себе увагу у компанії, де працює ментор. Так можна й отримати шанс працевлаштуватись, адже хто, як не ментор, може дати об’єктивний відгук рекрутерам компанії?