Михайло Сакаль закінчив Турківський професійний ліцей, після чого, у 2021 році, вступив на заочну форму навчання до Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій. Цього ж року оформив академічну відпустку й повернувся в лави Збройних сил України, де воював ще з 2014 року. 26-річний військовослужбовець поліг у бою з російськими окупантами. Три роки тому на війні загинув його старший брат – морський піхотинець Іван Сакаль.
Як повідомляв Львівський портал новин, ще до початку повномасштабного вторгнення Михайло воював у 24-й окремій механізованій бригаді імені Короля Данила. Його рідний брат – Іван – ветеран війни, служив у 35-й окремій бригаді морської піхоти. Він загинув у травні 2019-го під час своєї третьої ротації в зону АТО. На той час йому було 24 роки.
Для онлайн-ресурсу Telegraf староста села і двоюрідний дядько братів Олег Павлик розповів, що вісім років тому, коли розпочалася війна на Донбасі, вони добровільно пішли служити. Згодом Михайло повернувся до мирного життя, але вже на другий день повномасштабного вторгнення знову пішов до військкомату.
– Попри бойовий досвід, у військкоматі його брати відмовилися – через те, що в сім’ї вже загинув один син. Та Михайла це не зупинило, і він поїхав до Львова, де записався до лав тероборони. Батьки просили його цього не робити. Мама навіть сховала його військовий квиток. Але Михайло сказав: «Якщо не віддасте, я скажу, що втратив його, і мені видадуть новий». Він не зміг би сидіти вдома, коли в країні триває повномасштабна війна, – наголосив Олег Павлик.
Заступник директора ІКНІ Юрій Кривенчук каже, що загибель студента – болюча звістка для всього колективу, але водночас життя Михайла є найвищим взірцем хоробрості, гідності та патріотизму.
– Михайло Сакаль – молодий хлопець, який мав прожити довге і щасливе життя. Але мир та українську перемогу він поставив вище над власними цілями й амбіціями. Сьогодні ми сумуємо з приводу його загибелі, та разом із тим навіть не сумніваємося, що всі майбутні покоління політехніків цінуватимуть ту велику жертву, яку за всіх нас сьогодні приносять найкращі, – зазначив Юрій Павлович.
– Михайло хотів помститися за брата. Вони з Іваном були дуже близькі. Разом росли, навчалися в тій самій школі. Іван завжди був дуже серйозний, відповідальний. Справжній старший брат. А Михайло – душа компанії. Хлопець із чудовим почуттям гумору, ніколи не ліз за словом до кишені. Навіть коли вже був на передовій, у розмові з батьками все жартував. Волонтерам, які не раз питали, чим можна допомогти, завжди відповідав, що в нього все є і нічого не потрібно. А потім з’ясовувалося, що екіпірування і багато іншого він купував за свої гроші. Від допомоги волонтерів відмовлявся, щоб вони могли допомогти комусь ще, – розповів Олег Павлик виданню Telegraf.
Поховали Михайла Сакаля на площі Пам’яті у місті Самборі. Через війну, розв’язану Росією, батьки втратили обох синів… Вічна пам’ять кожному загиблому українському героєві! Честь і слава живим!
