Про те, як розцвітають зелені Карпати, — дізналися під час практики, що тривала з 27 по 29 травня, першокурсники кафедри туризму. Вони стали одними з перших, хто відкрив літній гірський сезон.
Студенти також виявили один із найчудовіших екскурсійних маршрутів: Львів – Урич – Пилипець – Келечин – Синевирська Поляна – Липча – Бене – Мукачево – Верхня Грабівниця – Львів. Супроводжували студентів їхні викладачі — керівники практики: асистент Василь Костючко і старша викладачка Богдана Кошова. Спираючись на свій досвід у туризмі, вони вже мали можливість оцінити поїздку як справжні знавці своєї справи. Та чи сподобалася вона молодим туризмознавцям і чи радять вони для відпочинку саме цей маршрут — нам розповіли студентки Вікторія Дуда та Соломія Гера.
— Яке місце вам сподобалося найбільше під час практики?
Вікторія: — Найбільше мені сподобалося село Бене, зокрема екскурсія сімейним підвалом Параски, а також мальовничі садиби зеленого туризму.
Соломія: — Під час практики мені найбільше сподобалось озеро Синевир — не могла намилуватися краєвидами.
— Що вас вразило у місті-фортеці Тустань?
Вікторія: — Екскурсія була дуже цікавою, а вразили мене форма скель і те, що колись між ними була деревʼяна оборонна споруда.
Соломія: — Тустань — місце сили для мене. Сама історія, що закладена в цьому місці, вражає.
— Що цікавого дізналися про озеро Синевир?
Вікторія: — Я вже багато разів була на Синевирі, і це однозначно одне з найгарніших місць в Україні. Цього разу я багато дізналася про його охоронний статус.
Соломія: — Коли ми пливли озером, нам розповіли, що його глибина сягає 24 метри. Цей факт став для мене несподіваним.
— Який із відвіданих об’єктів ви як майбутні спеціалісти у сфері туризму включили б до авторського туру?
Вікторія: — Я б однозначно включила місто-фортецю Тустань і бункер лінії Арпада, який, на жаль, ще не є дуже відомим туристичним обʼєктом.
Соломія: — До свого туру я б точно додала озеро Синевир і дегустацію вина в сімейному підвалі Параски.
— Де, на вашу думку, був найвищий рівень обслуговування під час практики?
Вікторія: — Всюди було відповідне обслуговування, але найкраще, напевно, у садибі зеленого туризму в селі Бене. Господиня прийняла нас дуже тепло, кімнати були затишні, надзвичайно смачна домашня їжа — аж захотілося повернутися туди.
Соломія: — На мою думку, у кожному з готелів, де ми зупинялися, добре обслуговували. Але в останньому — Ida Guesthouse — власниця була напрочуд приємною та гостинною, як рідна мама.
— Чи звертали ви увагу, як працюють готелі, кафе чи екскурсоводи?
Вікторія: — Так, бо це пов’язано з моєю майбутньою професією. Екскурсоводи були щирі й знаходили відповіді на всі запитання, особливо в замку Паланок і бункері лінії Арпада. Також в одному з кафе я помітила, як важливо, щоб персонал був уважний і ввічливий
Соломія: — Так, я звертала увагу на екскурсоводів: виконували свою роботу добре, цікаво розповідали про всі обʼєкти.
— Як думаєте, що найважливіше в роботі гіда чи працівника готельно-ресторанної справи?
Вікторія: — Я вважаю, що найголовніше — це вміння спілкуватися з людьми і цікаво подавати інформацію. А крім того, бути уважним до деталей і знаходити підхід до кожного клієнта.
Соломія: — Найважливіше, на мою думку, щоб гіди добре подавали інформацію та зробили все, аби турист був задоволений.
— Чи допомогла вам ця поїздка краще зрозуміти свою спеціальність?
Вікторія: — Так, я зрозуміла, як важливо все продумати до деталей, особливо логістику.
Соломія: — Цю поїздку я запамʼятаю назавжди.
— Що нового ви дізналися про туризм і готельно-ресторанну справу?
Вікторія: — Я дізналася, який великий потенціал має внутрішній туризм, навіть у маленьких селах є можливість його розвитку.
Соломія: — Для себе я зрозуміла, що туризм потребує розвитку, весь час потрібно вивчати щось нове, щоб краще аналізувати й порівнювати.
— Чи хотіли б ви пов’язати свою роботу з горами?
Вікторія: — У горах працювати було б дуже цікаво, там є великий потенціал для розвитку багатьох видів туризму, а також гарна природа і спокій. Але, напевно, я б віддала перевагу морю.
Соломія: — Звичайно, так! Я обожнюю гори, поверталася б туди щоразу.
— Що вам найбільше запам’яталося з цієї практики?
Вікторія: — Запам’яталися щирі емоції, нові місця, які відвідала б ще раз. Загалом це цікавий досвід.
Соломія: — Немає такого, чого я не запамʼятала б із цієї практики, — всі моменти будуть зі мною. Поїздка була дуже інформативною та захопливою.
Та чи все було під контролем — розповів один із керівників практики Василь Костючко, підсумувавши виїзний етап навчальної практики.
— Яка була мета вашої поїздки зі студентами першого курсу?
— Виїзний етап є важливою складовою навчальних практик «Краєзнавча» й «Навчальна» для студентів кафедри туризму за спеціальностями 241 «Готельно-ресторанна справа» та 242 «Туризм і рекреація». Цьогоріч маршрут пролягав територією Львівської та Закарпатської областей. Основні цілі практики — дослідження туристичної самобутності краю, формування навичок польових краєзнавчих досліджень, вивчення матеріально-технічної бази туризму й оцінювання якості послуг у закладах розміщення та харчування.
— Наскільки вдало, на вашу думку, був спланований маршрут практики з погляду навчальних цілей?
— Вважаю, що маршрут практики був спланований вдало і змістовно. До його розроблення активно долучалися студенти: ми спільно обговорювали маршрут, аналізували варіанти туристичних об’єктів для включення до програми. Програма триденного маршруту охоплювала: відвідання водоспаду Шипіт, а також озера Синевир — перлини Українських Карпат; підйом канатно-крісельною дорогою на гору Гимба; дегустацію закарпатських вин у сімейному підвалі Параски в селі Бене (Берегівський район); екскурсію до старовинного замку Паланок у Мукачеві; ознайомлення з унікальним військовим об’єктом — бункером лінії Арпада в селі Верхня Грабівниця. Особливо вирізнявся другий день практики, який умовно можна назвати «зоологічним». Він передбачав відвідання екопарку «Долина вовків» у селі Синевирська Поляна й екскурсію до контактного зоопарку «Ранчо Хайленд» у селі Липча. Маршрут був складений з урахуванням безпекової ситуації: Закарпаття вважається найбезпечнішим регіоном в умовах воєнного стану.
— Чи виникали якісь труднощі під час практики?
— Щодо організаційних моментів, то до поїздки ми ретельно підготувалися: здійснили розселення учасників, а також заздалегідь замовили комплексне харчування (сніданки, обіди та вечері) у місцевих закладах громадського харчування. Поїздка пройшла організовано, без надзвичайних ситуацій. Графіка руху маршрутом дотримувалися чітко.
— Які знання чи навички змогли засвоїти студенти?
— У процесі проходження практики студенти засвоїли методику організації та проведення туристичних подорожей, ознайомилися з правилами техніки безпеки під час турпоходів і поїздок, а також дослідили туристичний потенціал регіону, проаналізувавши можливості та проблеми розвитку туризму на місцевому рівні. Важливим результатом практики стало формування навичок проведення польових краєзнавчих досліджень, що є невіддільною частиною професійної підготовки фахівців у сфері туризму. Крім того, студенти мали змогу ознайомитися зі специфікою професійної діяльності, поглибити знання, здобуті під час навчання, відвідати визначні природні й культурні об’єкти Львівщини та Закарпаття, а також здобути новий досвід і яскраві враження.
— Як студенти проявляли себе під час практики?
— Загалом студенти під час практики — це, без перебільшення, окрема «стихія», адже кожен може проявити себе по-різному. Проте особливо хочеться відзначити студентів, які взяли участь у цій поїздці. Вони показали себе з найкращого боку: поводилися культурно, відповідально ставилися до завдань і дотримувалися правил поведінки.
— Чи вдалося вам реалізувати все, що планували перед виїздом на практику?
— Програму маршрутного етапу навчальної практики повністю виконано. Навіть більше, вдалося відвідати ще один туристичний об’єкт, який не входив до початкового плану. На другий день практики, дорогою до озера Синевир, ми зробили зупинку біля джерела мінеральної води в селі Келечин. Ідея зупинитися виникла спонтанно — просто під час руху автобуса.
