Волонтерство почало активно розвиватися в Україні ще раніше, але нині ми спостерігаємо неймовірний його сплеск. Волонтерами стають діти, учні шкіл та студенти закладів вищої освіти. Студентка Інституту права, психології та інноваційної освіти Львівської політехніки Діана Євуш коротко розповіла про те, як допомагає нашим захисникам у своєму місті.
– Де застала тебе війна?
– Я тоді була в Сокалі Львівської області. Тут відносно безпечно, тому ми з родиною нікуди не виїжджали.
– Які емоції ти відчула під час перших звуків сирен?
– У мене побігли мурашки по шкірі, я відчула величезний страх, навіть паніку. Особливо переживаю за свою маленьку сестричку Улясю, яка й досі здригається від цих сирен. Хоча я до них уже звикла.
– Чи багато людей у твоїй місцевості допомагають нашим захисникам?
– Дуже багато. Переважно грошима. Завдяки спільним зусиллям сокальчан і друзів зі США, які підтримують фінансово та допомагають продуктами, вже понад місяць волонтери виготовляють для наших захисників енергетичні батончики під назвою «Чекаємо у Сокалі на каву».
– Як конкретно ти і твоя родина допомагаєте ЗСУ?
– Ми надсилали й надсилаємо кошти до фонду «Повернись живим», також переказали тисячу гривень за вакцинацію на потреби війська. Я та моя сестра Христина волонтеримо, плетемо сітки для наших героїв. Мама з татом також допомагають коштами.
