Студентка кафедри безпеки інформаційних технологій Львівської політехніки Ангеліна Бодак з 5 травня до 22 серпня 2025 року брала участь у дослідницькій програмі в Університеті Ватерлоо (Канада) за підтримки Mitacs Globalink Research Award. Під час стажування вона працювала над проєктом з кібербезпеки та приватності у перспективній архітектурі майбутнього інтернету — Named Data Networking, зокрема вдосконалювала механізми захисту від атак на основі аналізу мережевого трафіку.
Дослідження відбувалося під керівництвом професора та його команди, що дало змогу набути практичного досвіду та познайомитися з міжнародною науковою спільнотою. Поряд з роботою над проєктом Ангеліна відвідувала лекції та воркшопи від провідних технологічних компаній, як-от Apple і Google, а також мала змогу ближче познайомитися з Канадою.
Як воно — досліджувати майбутнє інтернету в Канаді? Ангеліна розповіла про свій досвід, спогади та ще багато цікавого.
— На що ви звернули свою увагу, коли приїхали до Канади?
— Насправді важко одразу відповісти. Спершу навіть не вірила, що я так далеко — на іншому континенті. Здивували дрібні деталі: манера розмови людей, навіть вигляд світлофорів. В університеті вразив масштаб кампусу — від одного кінця до іншого йти хвилин двадцять. Дуже сподобалася бібліотека: простора, гарна, з безліччю всього потрібного для навчання. Пам’ятаю, як перед іспитами студенти буквально займали всі столи.
— Чим атмосфера в Університеті Ватерлоо відрізняється від атмосфери нашої Політехніки?
— Я там більше працювала над дослідженням, ніж навчалася, але все одно було цікаво спостерігати. Наприклад, навчання в них триває навіть улітку — просто студентів менше, бо деякі з них беруть участь у так званій програмі co-op (це коли пів року працюють за фахом, а іншу частину навчаються). У гуртожитку було цікаво слухати однокурсників, адже вони розповідали про свої пари, практичні заняття, роботу з різною апаратурою. Коли заходиш до інженерних корпусів, атмосфера вражає: там можна побачити машини, з якими працюють студенти й викладачі, або ж роботів, які намагаються рухатися, падають і знову підіймаються.
— Як вам вдалося поїхати до Канади на це дослідження?
— Програма Університету Ватерлоо стартувала приблизно у 2022 році. Її ініціював професор, який вже давно викладає в Канаді. Основна ідея полягає в тому, щоб українські студенти могли влітку приїхати до Ватерлоо та брати участь у дослідженнях під керівництвом канадських науковців, домовившись заздалегідь про тему й напрям роботи. Університет Ватерлоо також надає фінансову підтримку своїм іноземним студентам.
— Як би ви пояснили вашу тему «кібербезпека у NDN» людині, далекій від ІТ?
— Наприклад, коли ми користуємось інтернетом: шукаємо інформацію, відвідуємо сайти чи робимо пости, наш трафік зашифрований — тобто його складно зламати. Але є така проблема, що, навіть коли дані залишаються захищеними, за самим виглядом запитів можна здогадатися, які сайти відвідує людина. Нейронні мережі й алгоритми машинного навчання здатні розпізнавати такі відмінності і вгадувати, чи це був сайт № 1, чи сайт № 2, чи сайт № 3. А це вже порушує принципи приватності. Саме цю проблему ми й досліджували в межах майбутньої інтернет-інфраструктури. Ми брали захисти, які вже є для сучасних мереж, і переносили їх на нові архітектури.
— Як ви готувалися до своєї дослідницької подорожі, зважаючи на те, що середовище було повністю англомовним, а тема — доволі складною?
— Мій професор, під керівництвом якого я працювала, надіслав мені багато наукових статей. Я заздалегідь перечитувала їх, виписувала незрозумілі слова й терміни і знаходила пояснення. Перші тижні було важко, але коли немає вибору і треба спілкуватись англійською, з кожним разом стає легше.
— Чи було щось, що вас справді здивувало в роботі іноземної команди?
— Раз на тиждень ми зустрічалися з професором, обговорювали, чого вдалося досягти, які проблеми виникли і які є нові ідеї. Він давав мені поради й окреслював напрями подальшої роботи. Було дуже приємно, що професор дозволив писати йому чи навіть заходити до нього в кабінет у будь-який час.
Основну частину часу я працювала з аспірантом, який фактично вів цей проєкт. До мого приїзду над ним ще працював бакалавр, але він завершив навчання і розпочав «co-op», тому був не дуже залучений. Я зрозуміла, що дослідження забирає багато часу. На жаль, не все так просто, і хотілося б швидших результатів та більшої динаміки, але в науці це рідко можливо.
— Ви завели нові знайомства в Канаді?
— Так, оскільки ми жили в гуртожитку, я подружилася з багатьма студентами, особливо з першокурсниками. Часто разом ходили на волейбольне поле або на інші розваги, що були буквально за дві хвилини від нашого будинку. Крім того, у програмі брали участь близько 30 українців, і ми дуже здружилися. Усіх нас об’єднувала робота над проєктами. Завжди було про що поговорити, обмінятись ідеями чи просто разом відпочити. Я дуже рекомендую цей досвід: чотири місяці в новому середовищі, нові знайомства, дослідження — усе це надзвичайно цінно. Комусь може бути дуже цікаво, комусь менше, але всі складові програми справді дають великий досвід.
— Які цікаві історії чи спогади у вас залишилися після співпраці з міжнародною командою?
— Було багато цікавих розмов із різними людьми, навіть зі старшими або іншої національності та з іншого середовища. Наприклад, мій аспірант був канадець, і говорити з ним на нескладні теми про дослідження, які він проводив, було дуже цікаво. Мій професор був португалець, і це відчувалось у його європейському підході та способі формулювання думок. Головна різниця полягала в тому, що канадці почуваються комфортніше в розмові, бо спілкуються рідною мовою. Вони часто розмовляють через small talk, тобто зачіпають тему, але не занурюються в неї глибоко, якщо це не стосується конкретного дослідження.
— Чи плануєте ви й надалі розвивати тему свого дослідження?
— Ми завершили цю дослідницьку роботу, але, звісно, залишилися моменти, над якими можна ще попрацювати. Наприклад, ми просто тестували наявні методи захисту, тож можна подумати про якісь нові, оригінальні підходи для цього середовища. Наразі я ще думаю, над чим хотіла б працювати далі і яку тему обрати для своєї бакалаврської дипломної роботи.
— Які навички ви здобули, беручи участь у програмі в Канаді?
— Ця програма однозначно поліпшила мої навички програмування, особливо роботу з великими дата-сетами, бо раніше такого досвіду в мене не було. Також я краще зрозуміла мережі: що в них відбувається, з якими труднощами стикаємося, як працює TCP/IP, яку ми всі використовуємо. Загалом, це дало багато нового для роздумів.
