Розповідає Надія Кульчицька, активна учасниця всіх проєктів студентського капеланства від початку його створення і впродовж всіх студентських років, випускниця Національного університету «Львівська політехніка»:
– Студентське капеланство з’явилося в моєму житті зі вступом у Національний університет «Львівська політехніка». Свою працю капелани розпочали з Йорданських відвідин. Спочатку це були тематичні зустрічі, перегляд фільмів та їхнє обговорення. Влітку незабутні «Канікули з Богом», потім інші проєкти – і так капеланство стало моєю другою домівкою.
Ніколи не забуду перший табір, який перевернув мене з ніг на голову. Зі сльозами на очах прощалися, тоді я ще не розуміла, що так буде завжди. Згадалися мені перші Андріївські вечорниці… Ой-ой, які вони були цікаві та веселі, а опісля ще цікавішими були конкурси! Особливо конкурс «Скажи, кого кохаєш?»…
До знайомства з капеланством я не знала, що таке реколекції. Тут засмакувала важливість їх у житті. Це дуже гарна нагода почути себе, побувати в іншій обстановці та з повним відновленням сили й упевненості повертатися до студентського життя.
Часами дуже сумую, що не випадає нагода побувати зараз. А так би хотілося…
Напевно, немає такого, що мені найбільше подобалося в капеланстві. Тут кожна подія була особлива. І з особливою любов’ю згадую це все.
Капеланство для мене було, є і буде основною інституцією, яка сформувала мене як особистість. Навчило не боятися викликів життя і довіряти, любити і прощати, давати і приймати. Сприймати оточуючих з усіма недоліками і перевагами, будувати справжні стосунки без обману та брехні.
З упевненістю можу сказати, що студентські роки в капеланстві – це найкраще, що могло статися зі мною!
