Випускниця Політехніки Марія Тракало про психологічні виклики перед молоддю під час війни

Наталія Бельзецька, Центр комунікацій Львівської політехніки
Марія Тракало

Війна ранить не тільки кулями, тож усім нам треба вистояти не лише фізично, а й психологічно. Соромитися своїх почуттів не варто, жити війною 24/7 теж, а ще дуже важливо – вміти в разі потреби звернутися по допомогу. Ось кілька порад, які дає нам Марія Тракало – психологиня та психотерапевтка, а також випускниця Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. З початком повномасштабної війни дівчина разом з іншими психотерапевтами надає моральну підтримку студентській молоді.

Спілкуємося з Марією про те, що нині найбільше турбує студентів, які поради вона може їм дати і чому молоді важливо долучатися до груп підтримки.

– Розкажіть, хто ініціював проведення таких зустрічей і в чому їхня основна мета?

– У Центрі студентського капеланства ми думали над тим, чим сьогодні можемо бути корисні нашій молоді. За другою освітою я психотерапевтка, тож запропонувала проводити онлайн такі вечірні групи підтримки. Їхня головна ідея полягає в тому, щоб підтримати нашу молодь, бо нині всі ми переживаємо нелегкий час. Основна мета зустрічей – допомогти людям стабілізувати себе, знаходити внутрішні ресурси, адаптовуватися до війни. Ці групи покликані передовсім підтримувати, допомагати адаптовуватися, залишатися ресурсними, діяльними і стійко переживати цей непростий час.

– У якому форматі відбуваються зустрічі? Що на них обговорюєте?

– Насправді наші групи мають дуже гнучкий формат. У нас кожен може висловитися, розповісти, як почувається, що відчуває, попросити про підтримку. Та якщо людина не хоче говорити, вона може просто залишатися без увімкненої камери, не висловлюватися, а лише слухати, це не становить жодної проблеми. Зустріч триває до години, її веде психотерапевт. Під час першої частини зустрічі ми проговорюємо наші емоції й почуття, а далі роздумуємо над тим, що є актуальним і турбує нас саме зараз. Наприклад, у перший день ми роздумували над питанням провини, чи я відчуваю її зараз. Потім говорили про агресію – це те, що переповнює сьогодні багатьох людей. Ще одна вечірня група була про ресурсність, про те, як важливо під час війни мати цей ресурс. Можу сказати, що сьогодні багато молодих людей потрапляють у таку пастку, коли соромляться просити про допомогу, бо комусь іншому зараз гірше. Справді, є чимало людей, які перебувають у складніших обставинах, але якщо ми не будемо в ресурсі, то й не зможемо допомогти тим, хто цього потребує, кому зараз важче.

– Про що найчастіше сьогодні запитує студентська молодь? Що турбує її найбільше?

– Напевно, найбільше турбує те, що в них дуже багато почуттів, яких ні з ким розділити. Також чимало людей відчувають провину за те, що роблять зараз замало, тоді як хочеться зробити більше. Адже не кожен може знайти собі місце у волонтерстві, донорстві чи в теробороні. Багато молоді губиться через те, що не знає, як підтримати своїх батьків, як переконати їх виїхати або, навпаки, залишитися. Насправді наша молодь є своєрідним лакмусовим папірцем, бо відображає все, що нині відчуває суспільство.

Для того щоб працювати з нею та відповідати на всі її запити, ми сформували команду професійних психотерапевтів, адже одній людині дуже складно зорганізувати та спланувати кожен вечір. Тому ми завжди працюємо солідарно, щоб якнайкраще підтримувати нашу молодь. Нині в нас є чотири психотерапевти, але я вже думаю над тим, як розширити команду. Адже і ми повинні бути в ресурсі, психотерапевтам також треба переводити дух.

– Чи можете дати кілька порад, як молодій людині переживати цей складний час, як не впасти в паніку і не піддатися страху?

  • Найперше – ніколи не залишайтеся сам на сам зі своїми почуттями, тобто не треба боятися попросити про підтримку в батьків, друзів, колег, не будьте наодинці.
  • Друге – долучайтеся до якоїсь роботи: волонтерство, плетіння масок, тероборона та будь-які інші ініціативи. Нам треба переводити свої почуття в якусь дію і розуміти, що життя має тривати.
  • Третє – пам’ятайте, що це війна прийшла в наше життя, а не наше життя прийшло у війну. Треба думати також про те, що в нас є, крім війни, які стандарти нам належить підтримувати.
  • Насамкінець – перемикайтеся. Знайте, що відірватися на щось інше – не злочин, а нагальна потреба. Бо ненормально жити війною 24/7, так ми дуже швидко вигоримо і не зможемо бути ефективними, а нам ще треба міцно тримати оборону.

Молодих людей, які відчувають потребу у кваліфікованій допомозі, хочуть бути почутими та шукають відповіді на складні запитання, запрошують приєднуватися до Zoom-зустрічей. Вони відбуваються щодня о 20:00 за посиланням на сторінці Центру студентського капеланства в соціальних мережах.

Гідно тримаймо стрій!

Марія Тракало зі студентами Марія Тракало Марія Тракало зі студентами Марія Тракало